хиба
ХИБА, и, ж. 1. Недогляд, помилка і т. ін. в чому-небудь; недолік. Суд признав свою хибу, попросив пробачення, а старому цареві виніс смертну кару (Три золоті сл., 1968, 163); Багато хиб, доробку надто мало Я залишаю по своїм житті, І тільки тим не вартий я докору, Що сам себе засуджую суворо (Рильський, II, 1960, 275).
2. Негативна риса, ознака і т. ін. кого-, чого-небудь. Він мав одну хибу, що не вмів удержати язик за зубами: що чув, то розповідав кождому, кого здибав (Март., Тв., 1954, 193); Його [прокурора] резюме, хоч сказане з незаперечним талантом і великою виразністю, мало одну велику хибу,- було задовге (Фр., VI, 1951, 277); Товщина твору є сумнівна цінність, швидше - хиба (Вас., IV, 1960, 55).
3. діал. Фізична вада, дефект. Івана кликали в селі Переламаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений (Стеф., І, 1949, 62); Заявляла [мати] всім з радістю, що почувається вже краще. Дарма що голосу не в силі була добути з грудей. То, думалось їй, в горлі хиба лежала. Піддасться операції й поверне давній свій голос (Круш., Буденний хліб.., 1960, 143); // Несправність. В мурі щілина була, що зробилась вона ще іздавна, Ще відтоді, як стіна будувалася в домі уперше. Хиби маленької з давніх-давен ще ніхто не примітив (Зеров, Вибр., 1966, 321).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хиба | хиби |
Родовий | хиби | хиб |
Давальний | хибі | хибам |
Знахідний | хибу | хиби |
Орудний | хибою | хибами |
Місцевий | на/у хибі | на/у хибах |
Кличний | хибо | хиби |
хибити
ХИБИТИ, блю, биш; мн. хиблять; недок. Допускати хиби (у 1 знач.) в чому-небудь; помилятися. І втишуватимеш неутоленний біль Не день ти і не два, о краю мій коханий! Тож чи не хиблю я, що заплітаю хміль Юнацьких спогадів у твій вінок багряний? (Рильський, Поеми, 1957, 227); // Не влучати в ціль; промахуватися. Княгинина рука не хибила - пускала рогатину влучно (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 41); Оротук бачив тільки двох вовків. Правда, убив обох, бо рушниця в його руках стріляла не хиблячи (Трубл., І, 1955, 195); // перен. Збиватися з правильного шляху; збочувати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хиблю | хибимо |
2 особа | хибиш | хибите |
3 особа | хибить | хиблять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хибитиму | хибитимемо |
2 особа | хибитимеш | хибитимете |
3 особа | хибитиме | хибитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хибив | хибили |
Жіночий рід | хибила | |
Середній рід | хибило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хибмо | |
2 особа | хиб | хибте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хиблячи | |
Минулий час | хибивши |