хлібник
ХЛІБНИК, а, ч., заст. Той, хто випікає або продає хліб. Ще не мало йому приходилося у той день бігати. До хлібника, до різників, повара найняти (Мирний, III, 1954, 286); Молодиці й старі діди-хлібники ловко вергали в піч, у другу, в третю - книші та паляниці для козацтва (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 333).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хлібник | хлібники |
Родовий | хлібника | хлібників |
Давальний | хлібникові, хлібнику | хлібникам |
Знахідний | хлібника | хлібників |
Орудний | хлібником | хлібниками |
Місцевий | на/у хлібнику, хлібникові | на/у хлібниках |
Кличний | хлібнику | хлібники |