хмарний
ХМАРНИЙ, а, е. 1. Прикм. до хмара 1. Поволі сонце запливло у хмарну каламуть (Гонч., Вибр., 1959, 343); Літак ішов високо, над хмарним покровом, який ще з самого ранку обгорнув землю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 116); Спостереження за рухом окремих хмарних утворень на Марсі вказують на те, що швидкість вітру на планеті в період рядових протистоянь не перевищує 20 м/сек (Вісник АН, 2, 1973, 24).
2. З хмарами (перев. про погоду); похмурий. Дув попутний вітер, але погода весь час стояла хмарна і йшов сніг (Видатні вітч. географи.., 1954, 35); // Укритий хмарами. Коли вона прокинулась, сіре світло падало з хмарного неба (Коцюб., І, 1955, 358); Неба сині люки вітер пробиває в хмарній вишині (Сос., Зел. світ, 1949, 57); // Непогожий (про частину доби, пору року). Хмарний зимовий день здавався сутінками після ясного світла електричних ламп (Собко, Зор. крила, 1950, 205); Ранок був хмарний і туманний - звичайний для Одеси в другій половині листопада (Смолич, Світанок.., 1953, 40).
3. перен. Те саме, що похмурий 2. Хмарною прийшла Оленка додому, не сказала нікому нічого, затаїла тривогу в серці (Горд., II, 1959, 21); Він хмарний сидів кінець столу,- все настільника рукою розгладжував. На Мелашку не зводив очей... (Кос., Новели, 1962, 147); Є хмарні душі, ті завжди повиті смутком і журбою. Вони ідуть в житті, як дим, як тихий човен за водою (Сос., І, 1957, 409); Погляд його упав на чоловіка, що сидів у кутку; його хмарне лице не сходилося з ясним поглядом присутніх (Кобр., Вибр., 1954, 49); Замість відповіді вказала вона хмарним поглядом на Василя (Коб., II, 1956, 21); Пан Пшестшельський був у хмарнім настрою (Фр., III, 1950, 263); За підводою в хмарних роздумах їде увесь в ремінному одязі чорнявий.. вершник (Стельмах, II, 1962, 248).
4. перен. Те саме, що похмурий 3. Помовчав [дід]. А тоді розгорнув життя своє минуле хмарне (Головко, І, 1957, 204); Мене тривожить жаль гіркий, Весь час з'являються загиблі роки хмарні (Лерм., Вибр., перекл. за ред. Рильського, 1951, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хмарний | хмарна | хмарне | хмарні |
Родовий | хмарного | хмарної | хмарного | хмарних |
Давальний | хмарному | хмарній | хмарному | хмарним |
Знахідний | хмарний, хмарного | хмарну | хмарне | хмарні, хмарних |
Орудний | хмарним | хмарною | хмарним | хмарними |
Місцевий | на/у хмарному, хмарнім | на/у хмарній | на/у хмарному, хмарнім | на/у хмарних |
хмарніти
ХМАРНІТИ, ію, ієш, недок. 1. Тільки 3 ос. Ставати хмарним (про небо, погоду, день тощо). *Образно. Щораз хмарніють дні імперіалізму, дряхліє його чорна душа (Мельн., Обличчя.., 1960, 10); // безос. З обіду почало хмарніти; // Те саме, що хмуритися 3. Копи.. то хмарніють, то міняться на сонці щирим золотом (Кос., Новели, 1962, 120).
2. перен. Те саме, що хмуритися 1. Остап розламує чахле стебло, чоло хмарніє, в очах застиг переляк: гессенська муха в житньому стеблі смокче сік (Горд., II, 1959, 328); Капітан деякий час сидить мовчки, обличчя його хмарніє. Як він жив Чи був він щасливий Не так просто, видно, на це відповісти (Гончар, Тронка, 1963, 148).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмарнію | хмарніємо |
2 особа | хмарнієш | хмарнієте |
3 особа | хмарніє | хмарніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмарнітиму | хмарнітимемо |
2 особа | хмарнітимеш | хмарнітимете |
3 особа | хмарнітиме | хмарнітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хмарнів | хмарніли |
Жіночий рід | хмарніла | |
Середній рід | хмарніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хмарніймо | |
2 особа | хмарній | хмарнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хмарніючи | |
Минулий час | хмарнівши |