хмурість
ХМУРІСТЬ, рості, ж. Абстр. ім. до хмурий. Одразу ж за шляхом земля якимсь чародійним помахом залишає позаду всю прадавню застиглу хмурість і рівно та зелено стелеться чорноземом під сині краї неба (Стельмах, II, 1962, 154); Командуючий поморщився, по високому чолі проповзла хмурість (Тют., Вир, 1964, 502).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хмурість | хмурості |
Родовий | хмурості, хмурости | хмуростей |
Давальний | хмурості | хмуростям |
Знахідний | хмурість | хмурості |
Орудний | хмурістю | хмуростями |
Місцевий | на/у хмурості | на/у хмуростях |
Кличний | хмуросте | хмурості |