хурчати
ХУРЧАТИ, чить, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки «хур-хур». - Кидай ік дідьку ті монологи та ходім на Владимирову гору до пам'ятника..- репетує він і висмикує в мене з рук книжку та кидає її аж у другий куток так, що вона хурчить листками (Н.-Лев., І, 1956, 608); Хурчать прядки, бринять нитки, дівчата на досвітках пряли (Горд., Чужу ниву.., 1947, 165); - Ховайтеся у вагон, товаришу Пархоменко,- гукнув до нього командир,- бачите, як хурчать осколки (Панч, II, 1956, 284); Несподівано хурчить, а потім вибухає поблизу снаряд (Шиян, Партиз. край, 1946, 47); За кавалерійською сотнею м'яко хурчали по вологій весняній землі колеса кулеметних тачанок (Смолич, V, 1959, 654); Ледь чутно лепече берізка, та за хлівом однотонно хурчать млинки, повстромлювані на довгих тичках в город. Хурчать млинки, перемелюють вітер і тишу (Мушк., Серце.., 1962, 290); Сонно хурчить швацька машина в Докіїній комірчині (Кучер, Прощай.., 1957, 187); Аж тут мені машина нагодилась. Мотор в теплі вдоволено хурчав (Драч, Поезії, 1967, 177); // Швидко летіти, видаючи подібні звуки (про птахів). Літ припинився. Іноді лише пролітало яке заблукале чиря та в височині ледве чутно хурчав табунець качок кудись далеко в степи (Досв., Вибр., 1959, 415).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хурчу | хурчимо |
2 особа | хурчиш | хурчите |
3 особа | хурчить | хурчать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хурчатиму | хурчатимемо |
2 особа | хурчатимеш | хурчатимете |
3 особа | хурчатиме | хурчатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хурчав | хурчали |
Жіночий рід | хурчала | |
Середній рід | хурчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хурчімо | |
2 особа | хурчи | хурчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хурчачи | |
Минулий час | хурчавши |