цинамон
ЦИНАМОН, у, ч., заст. 1. Невелике південне дерево або кущ родини лаврових з цупкими шкірястими листками і дрібними квіточками, зібраними у волоті; коричне дерево. У дівчини запах одежі є мов запах Лівану; сама вона - се садок, засаджений оливками, шафраном, рожами, цинамоном.. і всякими деревами (Фр., XVI, 1955, 261).
2. Кора цього дерева. - Ми не невільники! - вигукнув турок Садик, викочуючи круті яйця очей на засмаглому обличчі кольору свіжого цинамону (Тулуб, Людолови, I, 1957, 452).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цинамон | цинамони |
Родовий | цинамону | цинамонів |
Давальний | цинамонові, цинамону | цинамонам |
Знахідний | цинамон | цинамони |
Орудний | цинамоном | цинамонами |
Місцевий | на/у цинамоні | на/у цинамонах |
Кличний | цинамоне | цинамони |