цілитель
ЦІЛИТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто (те, що) зціляє від чого-небудь. Св. Антонію, зубовий цілителю! поможи мені! (Чуб., І, 1872, 125); А машина стриба. А машина реве... І стрибають у вас печінки, стрибають губи, зуби й інші органи вашого людського тіла... - О, Аллаху! О, Магомете! О, цілителю Пантелеймоне! І навіщо вас міль поїла... Ви, тільки ви б і врятували... (Вишня, І, 1956, 182).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цілитель | цілителі |
Родовий | цілителя | цілителів |
Давальний | цілителеві, цілителю | цілителям |
Знахідний | цілителя | цілителів |
Орудний | цілителем | цілителями |
Місцевий | на/у цілителі | на/у цілителях |
Кличний | цілителю | цілителі |