чміль
ЧМІЛЬ, чмеля, ч., діал. Джміль. Ігор почув якесь дзижчання, наче над головою крутився великий чміль (Донч., V, 1957, 78); Ящірка шурхнула в нору, чміль пролетів, муравки трудяться й трудяться невтомно (Гончар, Тронка, 1963, 183); *У порівн. Громада чмелем загула, У дзвони задзвонили (Шевч., II, 1963, 160).
@ Убити чмеля див. убивати1; Чмелів слухати - те саме, що Джмелів слухати (див. джміль). Як зложив [Халявський] кулаки, як хряпне себе по голові, що насилу устояв і довго чмелів слухав (Кв.-Осн., II, 1956, 208); [Герасим:] Ану! чув? Чи чмелів слухаєш? [Кнур:] Чмелів, чмелів... Загули вони в мене, як рій той (Мирний, V, 1955, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чміль | чмелі |
Родовий | чмеля | чмелів |
Давальний | чмелеві, чмелю | чмелям |
Знахідний | чмеля | чмелів |
Орудний | чмелем | чмелями |
Місцевий | на/у чмелі, чмелеві | на/у чмелях |
Кличний | чмелю | чмелі |