чуднуватий
ЧУДНУВАТИЙ, а, е. Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування, трохи чудний (у 1, 2 знач.). Пізніше, краще познайомившись з командиром полку, Андрій побачив, що це якась особлива, навіть чуднувата людина (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 96); - І такий він і з обличчя був... чуднуватий якийсь (Хотк., І, 1966, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чуднуватий | чуднувата | чуднувате | чуднуваті |
Родовий | чуднуватого | чуднуватої | чуднуватого | чуднуватих |
Давальний | чуднуватому | чуднуватій | чуднуватому | чуднуватим |
Знахідний | чуднуватий, чуднуватого | чуднувату | чуднувате | чуднуваті, чуднуватих |
Орудний | чуднуватим | чуднуватою | чуднуватим | чуднуватими |
Місцевий | на/у чуднуватому, чуднуватім | на/у чуднуватій | на/у чуднуватому, чуднуватім | на/у чуднуватих |