чужинецький
ЧУЖИНЕЦЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що чужинський. Проводирі швейцарські, переконавшися, що годі довше народові зносити чужинецьку самоволю, змовляються приступити до небезпечного, але святого діла - освободження [визволення] своєї вітчизни (Фр., II, 1950, 76); "Десь тут..." вони лежать: убита чужинецькою бомбою рідна матуся і застрелений з чужинецької гвинтівки чи автомата рідний братик Грицько (Коз., Листи.., 1967, 75); Незважаючи на трагізм чорних буднів у чужинецькій неволі, наш народ.. сміявся з усіх загарбників (Козл., Відродження.., 1950, 36).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чужинецький | чужинецька | чужинецьке | чужинецькі |
Родовий | чужинецького | чужинецької | чужинецького | чужинецьких |
Давальний | чужинецькому | чужинецькій | чужинецькому | чужинецьким |
Знахідний | чужинецький, чужинецького | чужинецьку | чужинецьке | чужинецькі, чужинецьких |
Орудний | чужинецьким | чужинецькою | чужинецьким | чужинецькими |
Місцевий | на/у чужинецькому, чужинецькім | на/у чужинецькій | на/у чужинецькому, чужинецькім | на/у чужинецьких |