шлапак
ШЛАПАК, а, ч. 1. діал. Шкарбан.
2. перен., зневажл. Тюхтій, роззява (про людину). - Так чого ж ти оце не з нею? - Процедури в мене.- Шлапак! ..Жінку залишив. В незнайомому місті, одну-одні-сіньку (Головко, І, 1957, 480); [Когут:] Ух... Здається, пролетіли [літаки]. [Василько:] А в міст так і не влучили? Тільки воду скаламутили. Шлапаки (Мокр., П'єси, 1959, 135).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шлапак | шлапаки |
Родовий | шлапака | шлапаків |
Давальний | шлапакові, шлапаку | шлапакам |
Знахідний | шлапак, шлапака | шлапаки, шлапаків |
Орудний | шлапаком | шлапаками |
Місцевий | на/у шлапаку | на/у шлапаках |
Кличний | шлапаку | шлапаки |