шмаркатий
ШМАРКАТИЙ, а, е, розм. 1. Такий, у якого тече слиз із носа; з шмарклями під носом.
2. перен., зневажл. Малолітній або дуже молодий, недосвідчений, невмілий. - Я назвала її тьотя Софія. А вона як гримне: я тобі не тьотя, а Софія Марківна! Шмаркате дівчисько!.. А я зовсім не шмарката (Коп., Земля.., 1957, 207); Яке діло було цій шмаркатій дівчині до Василя Васильовича? Чого приїхала вона сюди? Хіба секретарки, які сидять у приймальні, їздять в наукові експедиції? (Загреб., День.., 1964, 110); // Уживається як лайливе слово. - Ах ти ж шмаровоз, шмаровоз! шмаркатий купидон [купідон], амур сонливий!.. (Вас., І, 1959, 174).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шмаркатий | шмарката | шмаркате | шмаркаті |
Родовий | шмаркатого | шмаркатої | шмаркатого | шмаркатих |
Давальний | шмаркатому | шмаркатій | шмаркатому | шмаркатим |
Знахідний | шмаркатий, шмаркатого | шмаркату | шмаркате | шмаркаті, шмаркатих |
Орудний | шмаркатим | шмаркатою | шмаркатим | шмаркатими |
Місцевий | на/у шмаркатому, шмаркатім | на/у шмаркатій | на/у шмаркатому, шмаркатім | на/у шмаркатих |