штурнути
ШТУРНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до штурляти. До неї підскочило двоє з автоматами, штурнули на землю і почали топтати ногами (Хижняк, Тамара, 1959, 199); До мене звертається [Олекса], сам же так і їсть очима старшого брата. Прилащитись, як раніше бувало, соромиться, отож і дуріє: то штурне його в бік, то по коліні лясне (Мур., Бук. повість, 1959, 258).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штурну | штурнемо |
2 особа | штурнеш | штурнете |
3 особа | штурне | штурнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | штурнув | штурнули |
Жіночий рід | штурнула | |
Середній рід | штурнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штурнімо | |
2 особа | штурни | штурніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | штурнувши |