шурнути
ШУРНУТИ, ну, неш, док., діал. 1. Однокр. до шуркатп. Ввійшла мати до хати, змерзла, а доня посоромилась і привітати її щирим, теплим словом, тільки тицьнула та шурнула ногою назад себе; і то для годиться (Свидн., Люборацькі, 1955, 62).
2. Шаркнути. Як тільки ніж шурнув по волоссю й до ніг Соломіїних впало перше пасмо кіс, вона почула якийсь біль у грудях (Коцюб., І, 1955, 344).
3. перен. Метнутися, кинутися бігти. Неборака Лис шарпнувся щосили і, лишивши хвіст у Гривкових зубах, шурнув щодуху (Фр., IV, 1950, 90); // Утекти. Северин обігнав Тадика, відкрив перед ним хвіртку: - Ви, пане староста, не поспішайте, тут я буду командувати. Старі порахунки. Звичайно, хазяїн шурнув на схід, а сімеєчка в цілості, так що ми її зараз помацаємо... (Тют., Вир, 1964, 421); // Шмигнути, прослизнути. Хапаючись, невмиваний, одягнувся [Антосьо], забрав записки та й шурнув до класа [класу] (Свидн., Люборацькі, 1955, 176); Миколай шурнув у лози, але скоро вернув, біжучи (Хотк., II, 1966, 397); // Провалитися. Бавилися дітлахи, сковзалися, і шурнув один з них у розводдя, бо була відлига (Хижняк, Тамара, 1959, 7).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шурну | шурнемо |
2 особа | шурнеш | шурнете |
3 особа | шурне | шурнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шурнув | шурнули |
Жіночий рід | шурнула | |
Середній рід | шурнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шурнімо | |
2 особа | шурни | шурніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шурнувши |