щебетунчик
ЩЕБЕТУНЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до щебетун. Зацвіла на городі пишна рожа, жовті гвоздики.., і тільки одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок [голівок] невгамовних щебетунчиків (Л. Янов., І, 1959, 53); Недавнечко ж, здається, приводили за руки своїх щебетушок і щебетунчиків до першого класу, а вже, гляди, і десять літ минуло (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | щебетунчик | щебетунчики |
Родовий | щебетунчика | щебетунчиків |
Давальний | щебетунчикові, щебетунчику | щебетунчикам |
Знахідний | щебетунчика | щебетунчиків |
Орудний | щебетунчиком | щебетунчиками |
Місцевий | на/у щебетунчику, щебетунчикові | на/у щебетунчиках |
Кличний | щебетунчику | щебетунчики |