щирувати
ЩИРУВАТИ, ую, уєш, недок., заст. Виявляти щирість, сердечність, увагу до кого-небудь. Як зо мною п'ють, зо мною гуляють, тогді мені щирують, А як від мене підуть, за мене говорять ще й на мене ворогують (Чуб., V, 1874, 467); Поти прислужник бігав десь, щируючи, як би скоріше подати те, заказати друге, тут почалася звичайна бесіда (Мирний, III, 1954, 268).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | щирую | щируємо |
2 особа | щируєш | щируєте |
3 особа | щирує | щирують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | щируватиму | щируватимемо |
2 особа | щируватимеш | щируватимете |
3 особа | щируватиме | щируватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | щирував | щирували |
Жіночий рід | щирувала | |
Середній рід | щирувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | щируймо | |
2 особа | щируй | щируйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | щируючи | |
Минулий час | щирувавши |