ящір
ЯЩІР, ящера, ч., зоол. 1. Ссавець з подовженим тілом, вкритим зроговілими пластинками, довгим хвостом, невеликою головою, короткими лапами і міцними кігтями; поширений в Африці та Азії.
2. заст. Назва вимерлих плазунів і земноводних. Найбільшим серед динозаврів [наприкінці мезозойської ери] був травоїдний ящір диплодок, що пересувався на чотирьох ногах і мав від голови до кінчика хвоста двадцять п'ять метрів довжини (Наука.., 3, 1973, 38); Одна за одною запалали німецькі «пантери». З довгими жерлами гармат вони скидались на ящерів прадавньої ери (Донч., VI, 1957, 200).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ящір | ящери |
Родовий | ящера | ящерів |
Давальний | ящерові, ящеру | ящерам |
Знахідний | ящера | ящерів |
Орудний | ящером | ящерами |
Місцевий | на/у ящері, ящерові | на/у ящерах |
Кличний | ящере | ящери |