істеблішмент
ІСТЕБЛІШМЕНТ, -у, ч. 1. Структура та інститути влади; панівні, правлячі кола суспільства; прошарки суспільства, що мають привілейоване положення і є опорою даного суспільного устрою. 2. Високий рівень прибутків, стабільний стан у суспільстві, достаток.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | істеблішмент | істеблішменти |
Родовий | істеблішменту | істеблішментів |
Давальний | істеблішментові, істеблішменту | істеблішментам |
Знахідний | істеблішмент | істеблішменти |
Орудний | істеблішментом | істеблішментами |
Місцевий | на/у істеблішменті | на/у істеблішментах |
Кличний | істеблішменте | істеблішменти |