ґвалтівник
ГВАЛТІВНИК, а, ч. Той, хто гвалтує (у 1 знач.). То ж військова банда в селі, гвалтівники й мародери, гірші всякого фронту (Козл., Ю. Крук, 1957, 530); Тарас Саксаганський виростав у кінці п'єси в напоєного левиною люттю титана.., який палає невтоленною жадобою помститися, скарати пана-гвалтівника. (Рильський, III, 1956, 344).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґвалтівник | ґвалтівники |
Родовий | ґвалтівника | ґвалтівників |
Давальний | ґвалтівникові, ґвалтівнику | ґвалтівникам |
Знахідний | ґвалтівника | ґвалтівників |
Орудний | ґвалтівником | ґвалтівниками |
Місцевий | на/у ґвалтівнику, ґвалтівникові | на/у ґвалтівниках |
Кличний | ґвалтівнику | ґвалтівники |