§ 49. Власні імена людей, міфологічних осіб, клички тварин
1. З великої букви пишемо власні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська:
Іван Петрович Котляревський, Володимир Іванович Вернадський, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська), Дніпрова Чайка (Людмила Василевська-Березіна), Юрій Клен (Освальд Бургардт), Нестор Літописець, Клірик Острозький,
також:Кобзар (про Тараса Шевченка), Каменяр (про Івана Франка) та ін.
У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, що пишуться з дефісом, кожна частина яких починається великою буквою:
Квітка-Основ’яненко, Нечуй-Левицький, Жан-Жак, Зиновій-Богдан.
2. Службові слова (артиклі, прийменники та ін.) у складі прізвищ та імен іншомовного походження пишемо з малої букви:
Абд ель Керім, Бретон де лос Еррерос, Варнгоген фон Ензе, Жанна д’Арк, Леонардо да Вінчі, Людвіг ван Бетховен, Нур ад Дін.
Про написання службових слів, ужитих перед прізвищем, див. § 146, п. 1, 4).Примітка. У деяких власних назвах службові слова традиційно пишемо з великої букви відповідно до написання в мові оригіналу: Ван Гог, Д’Аламбер, Ель Греко.
3. Китайські та корейські прізвища та імена, які завжди стоять після них, пишемо з великої букви:
Сі Цзіньпін, Ван Мен, Лі Чжаодао, Пак Вансо, Чхве Чхвівон, Пан Гімун.
4. У в’єтнамських, м’янмських, індонезійських, тайських і японських прізвищах та іменах усі складники пишемо з великої букви:
То Хоай, Нгуен Зу, Він М’їн, Джоко Відодо, Акат Дамкенг, Сіндзо Абе.
Примітка. Про правопис східних власних назв (турецьких, єгипетських, азербайджанських та інших тюркського чи арабського походження зі складовими частинами бей, заде, огли, паша) див. § 146, п. 3, 4).
5. Імена та прізвища людей, які стали загальними назвами, пишемо з малої букви:
донжуан, ловелас, ментор, меценат, робінзон, браунінг (пістолет), галіфе (штани), дизель (двигун), макінтош (плащ), максим (кулемет), рентген (апарат).
Так само пишемо загальні назви, утворені від власних імен (прізвищ):франкознавець, шевченкіана, бонапартизм.
Прізвища людей, уживані в загальному значенні, які не втратили свого індивідуального значення (не стали загальними назвами), пишемо з великої букви:
«Ці хлопці в команді — нові Блохіни і Шевченки» (з газети).
Якщо ж прізвища (імена) вживаються зневажливо, їх пишемо з малої букви:
азефи, квіслінги.
6. Назви народів, племен, а також людей за національною ознакою або за місцем проживання пишемо з малої букви:
араби, африканці, латиноамериканці; ацтеки, ірокези, поляни; українка, білоруска, латиш, француз, запоріжці, кияни, львів’яни.
7. З великої букви пишемо власні назви, які стосуються:
1) релігії:
Ісус Христос, Магомет, Будда, Брахма.
Примітка. Про інші назви, пов’язані з релігією, див. § 53.
2) міфологічних істот і божеств:
Антей, Аполлон, Афіна, Ахіллес, Венера, Молох.
Примітка 1. Родові назви, які стосуються релігії та міфології, пишемо з малої букви: ангел, архангел, демон, лісовик, муза, німфа, русалка, титан, фавн, фея.
Примітка 2. Власні міфологічні назви, що перетворилися на загальні або вживаються в переносному значенні, пишемо з малої букви: молох війни; На спортивну арену вийшли сучасні геркулеси;
3) дійових осіб у байках, казках, драматичних творах тощо:
Ворон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука; Лісовик, Мавка, Перелесник; Дід Мороз, Котигорошко, Червона Шапочка; Будяк, Троянда, Хліб.
Примітка. Якщо назви персонажів із казок, творів для дітей і т. ін. вживаються як загальні, їх пишемоя з малої букви: баба-яга, дід-мороз, іван-покиван.
8. З великої букви пишемо клички свійських тварин, а також приручених або дресированих звірів і птахів:
Сірко (собака); Сніжинка (кішка); Гнідко, Стріла (коні); Круторогий, Сивий (воли); Зірка, Лиска (корови); Раві, Шаші (слони); Красень, Фараон (папуги) та ін.
Примітка. Власні назви, які вживаються як назви видів тварин, пишемо з малої букви: У дворі гралися мурчики.
9. З великої букви пишемо:
1) прикметники, утворені від власних назв за допомогою суфіксів -ів-(ø), -ов-(-а), -ов-(-е), -ев-(-е), -їв-(-ø), -єв-(-а), -єв-(-е), -ин-(-ø), -ин-(а), -ин(е), -їн-(-ø), -їн-(а), -їн-(е), якщо вони означають належність чогось певній особі:
Андрієві книжки, Грінченків словник, Маріїн лист, Тичинине слово, Шевченкові поезії, Малишкова метафора, Рафаелева «Мадонна», Зевсова колісниця.
2) прикметники, які входять до складених власних назв людей як іменахарактеристики:
Володимир Великий, Данило Галицький, Ярослав Мудрий, Карл Сміливий, Костянтин Багрянородний, Річард Левове Серце, Всеволод Велике Гніздо, Костянтин Острозький.
3) прикметники, утворені від іменників — власних назв, якщо вони утворюють словосполучення із значенням «імені когось», «пам’яті когось»:
Нобелівська премія, Франківська кімната, Шевченківська премія, Потебнянські читання.
Примітка. З малої букви пишемо присвійні прикметники, утворені від власних особових назв:
1) за допомогою суфіксів —івськ- (-ївськ-), -инськ- (-їнськ-):
бальзаківські традиції, франківські сонети, шевченківський стиль, довженківські фільми, ґалаґанівська садиба;
2) якщо вони входять до складу стійких фразеологічних сполучень або наукових термінів:
авгієві стайні, ахіллесова п’ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, прокрустове ложе, юдині срібняки; архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, віттова хвороба, гайморова порожнина, піфагорова теорема.