§ 6. Буква Ґ
Буква ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний:
1. в українських та в давно запозичених і зукраїнізованих словах:
аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґелґотіти, ґерґелі, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґельмоґель, ґонт(а), ґрасувати, ґрати (іменник), ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, ґуральня, джиґун, дзиґа, дзиґлик, дриґати і дриґати, ремиґати тощо та в похідних від них: аґрусовий, ґаздувати, ґвалтувати, ґерґіт, ґратчастий, ґрунтовий, ґрунтувати(ся), ґудзиковий, ґулька, проґавити і под.
2. у власних назвах — топонімах України:
Ґорґани (гірський масив), Ґоронда, Уґля (села на Закарпатті),
у прізвищах українців: Ґалаґан, Ґалятовський, Ґеник, Ґерзанич, Ґердан, Ґжицький, Ґиґа, Ґоґа, Ґойдич, Ґонта, Ґриґа, Ґудзь, Ґула, Ломаґа.