§ 98. IV відміна. Однина
1. У називному, знахідному та кличному відмінках однини іменники четвертої відміни мають закінчення -я (після шиплячого — -а):
галченя, голуб’я, гуся, дитя, козеня; коліща, курча, лоша; ім’я, плем’я; вим’я, сім’я, тім’я.
2. У родовому відмінку однини вживаємо форми на -ят-и (після шиплячого — -ат-и) та -ен-і:
галченяти, голуб’яти, гусяти, дитяти, козеняти; курчати, лошати, коліщати; імені (ім’я), племені (плем’я); вимені (вим’я), сімені (сім’я), тімені (тім’я).
3. У давальному відмінку однини вживаємо форми на -ят-і (після шиплячого -ат-і) та -ен-і:
галченяті, гусяті, дитяті, козеняті; курчаті, лошаті; імені, племені; вимені (вим’ю), сімені (сім’ю), тімені (тім’ю).
4. В орудному відмінку однини вживається форма (без суфікса -ят, -ат) на -ям (після шиплячого — -ам), а іменники із суфіксом -ен- мають варіантні форми на -ен, -ем і -ям:
галченям, гусям; дитям, козеням; курчам, лошам; іменем (ім’ям), племенем (плем’ям), вименем (вим’ям), сіменем (сім’ям), тіменем (тім’ям).
5. У місцевому відмінку однини вживаються форми на -ят-і (після шиплячого — -ат-і) та -ен-і:
на галченяті; на курчаті; в імені, у племені;
іменники вим’я сім’я, тім’я мають варіантні форми:на вимені (вим’ї), на тімені (тім’ї), на сімені (сім’ї); по вимені (вим’ю), по сімені (сім’ю), тімені (тім’ю).
6. У кличному відмінку деякі іменники мають закінчення -е:
імене, племене.