§ 32. Іменникові суфікси.
-ИК, -НИК / -ІВНИК, -ЛЬНИК
1. В українських суфіксах -ик, -ник / -івник, -льник пишемо и:
братик, вузлик; колядник, лірник, мрійник, наставник; газівник, працівник; верстальник, регулювальник, уболівальник.
Примітка. Від українського суфікса -ик потрібно відрізняти іншомовні суфікси -ик, -ік (-їк), у яких пишемо и або і (ї) відповідно до правил уживання и та і (ї) в словах — загальних назвах іншомовного походження: історик, медик, романтик, фізик, але: академік, механік, прозаїк, хімік.
У суфіксі -льник після л перед н завжди пишемо ь:
волочильник, мастильник, полільник, постачальник, уболівальник.
-ИВ-(О)
2. У суфіксі -ив-(о), що виражає збірні поняття, які означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки и:
вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво, морозиво, паливо, печиво, прядиво, але мариво — з іншим значенням.
-АЛЬ, -ЕНЬ, -ЕЦЬ (-ЄЦЬ), -ІСТЬ, -ТЕЛЬ
3. В усіх словах із суфіксами -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель пишемо ь:
коваль, скрипаль; велетень, учень; борець, італієць, мовознавець, переможець; здатність, свіжість; вихователь, любитель.
-К-, -ИЦ-(Я), -ИН-(Я), -ЕС-
4. За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ:
авторка, дизайнерка, директорка, редакторка, співачка, студентка, фігуристка та ін.
Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник:
верстальниця, набірниця, порадниця
та -ень: учениця.
Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець:
кравчиня, плавчиня, продавчиня,
на приголосний: майстриня, філологиня; бойкиня, лемкиня.
Суфікс -ес- рідковживаний:дияконеса, патронеса, поетеса.
-НН-(Я) / -ІНН-(Я), -АНН-(Я) -ЯНН-(Я), -ЕНН-(Я)
5. Суфікси -нн-(я) / -інн-(я), -анн-(я) (-янн-(я) пишемо з двома буквами н. Варіант суфікса -інн-(я) мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосними основи и та і:
горіти — горіння, носити — носіння, ходити — ходіння, шарудіти — шарудіння;
варіант суфікса -анн-(я) (-янн(я) — віддієслівні іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гукати — гукання, гуляти — гуляння, зростати — зростання, сприяти — сприяння;
варіант -енн-(я) — віддієслівні іменники середнього роду, у яких наголос падає на корінь: звернення, напруження, піднесення, удосконалення.
-ИНН-(Я)
6. Суфікс -инн-(я) вживаємо в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття:
бобовиння, гарбузиння, картоплиння, павутиння.
-ЕН-(Я) (-ЄН-(Я))
7. Суфікс -ен-(я) (-єн-(я) вживаємо в іменниках середнього роду, що означають малі істоти:
вовченя, гусеня, совеня, чаєня.
-ЕЧОК (-ЄЧОК), -ЕЧК-(А) (-ЄЧК-(А)), -ЕЧК-(О) (-ЄЧК-(О)), -ИЧОК, -ИЧК-(А)
8. У суфіксах зі зменшено-пестливим значенням -ечок (-єчок), -ечк-(а) (-єчк-(а), -ечк-(о) (-єчк-(о) пишемо е (є):
вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко, яєчко.
Ці суфікси потрібно відрізняти від суфіксів -ичок, -ичк-(а) у словах на зразок:ножичок, травичка.
-ЕНК-(О) (-ЄНК-(О)) і -ЕНЬК-(О, А)
9. Правопис цих суфіксів залежить від значень іменників, які вони утворюють: суфікс -енк-(о) (-єнк-(о) вживаємо здебільшого в іменниках, що означають прізвища:
Адаменко, Кравченко, Мусієнко, Олексієнко,
зрідка — у загальних назвах: безбатченко, безхатченко, коваленко;
суфікс -еньк-(о, а) (єньк-(о) — для утворення пестливих назв: батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька; заєнько.
-ИСЬК-(О) (-ЇСЬК-(О)), -ИЩ-(Е) (-ЇЩ-(Е))
10. За допомогою суфіксів -иськ-(о) (-їськ-(о), -ищ-(е) (-їщ-(е) утворені слова переважно з емоційно-негативним забарвленням від іменників усіх родів, причому після букви на позначення приголосного пишемо и, а на позначення голосного — ї:
гноїсько, дівчисько, хлопчисько; вогнище, побоїще.
-ОВИЧ (-ЬОВИЧ), -ІВН-(А) (-ЇВН-(А))
11. Суфікс -ович (-ьович) уживаємо тільки для утворення чоловічих імен по батькові:
Вікторович, Васильович, Іванович, Ігорьович, Микитович, Олексійович, Юрійович.
Суфікс -івн-(а) (-ївн-(а) вживаємо для утворення жіночих імен по батькові від особових імен відповідно на приголосний і на -й:
Борисівна, Василівна, Ігорівна; Валеріївна, Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.
Від таких імен, як Григорій, Ілля, Кузьма, Лука, Микола, Сава, Хома, Яків, відповідні імена по батькові будуть:
Григорович, Григорівна; Ілліч, Іллівна; Кузьмович (і Кузьмич), Кузьмівна; Лукич, Луківна; Миколайович (і Миколович), Миколаївна (і Миколівна); Савович (і Савич), Савівна; Хомович (і Хомич), Хомівна; Якович, Яківна.
Примітка. В основі особового імені чергуємо і з о в імені по батькові: Антін — Антонович, Антонівна; Федір — Федорович, Федорівна.
-ІВК-(А), -ОВК-(А)
12. В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови, уживаємо суфікс -івк-(а) (-ївк-(а):
голівка, долівка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка, шихтівка.
У деяких іменниках маємо суфікс овк-(а):головка (капусти), духовка.
-ОК
13. В іменниках чоловічого роду після приголосних уживаємо суфікс -ок , голосний о якого в непрямих відмінках випадає:
вершок, гайок, кийок, кілок, лужок, стручок;
після букв на позначення м’яких приголосних перед суфіксом -ок пишемо ь: деньок, пеньок.
-ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ
14. И пишемо в іншомовних суфіксах -ир, -ист, -изм, ужитих після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р:
бригадир, касир, командир; бандурист, пейзажист, хорист; класицизм, романтизм, педантизм, тероризм;
після решти приголосних пишемо -ір, -іст, -ізм: банкір, пломбір; ідеаліст, піаніст, романіст; модернізм, реалізм,
зокрема й в утвореннях від українських коренів: боротьбіст, побутовізм, речовізм та ін.
Після букв на позначення голосних у цих суфіксах пишемо ї:
конвоїр, ліцеїст, героїзм.