§ 41. Прислівники
1. Разом пишемо:
1) прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником:
віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі.
Примітка. Від таких прислівників потрібно відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, уживаними зі значенням іменника. Такі сполучення пишемо окремо: від сьогодні, до завтра, на завтра, на потім (пор. не відкладайте цього до завтра, на завтра, на потім); за багато (пор.: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав), на багато, на добраніч, на ура;
2) прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником:
безвісти, вбік (убік), ввечері (увечері), вволю (уволю), вголос (уголос), вгорі (угорі), вгору (угору), вдень (удень), взимку (узимку), взнаки (узнаки), вниз (униз), відразу, вкрай (украй), вкупі (укупі), влад (улад), влітку (улітку), внизу (унизу), вночі (уночі), восени, впень (упень), вперед (уперед), впоперек (упоперек), впору (упору), враз (ураз), вранці (уранці), врешті (урешті), врівень (урівень), врівні (урівні), вряд (уряд), всередині (усередині), вслід (услід), всмак (усмак), вщерть (ущерть), доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, заочі, запівніч, зараз, заразом, збоку, зверху, звіку, згори, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрештою, зроду, зсередини, набік, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навік, навіки, навіч, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам’ять, наперед, наполовину, напочатку, наприклад, напровесні, нараз, нарешті, нарівні, насилу, наспід, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опліч, підряд, побіч, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку;
3) прислівники, утворені сполученням прийменника з віддієслівним коренем:
впам’ятку (упам’ятку), впереміш (упереміш), вплав (уплав), вплач (уплач), врозкид (урозкид), врозліт (урозліт), врозсип (урозсип), врозтіч (урозтіч), навиліт, навідліг, навідріз, назахват, наздогад, назустріч, наперебій, напереваги, навпереваги, наперекір, напереріз, напідпитку, напоказ, напохваті, напролом, напропале, нарозхват, наскоком, наспіх;
4) прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником:
віддавна, востаннє, вручну (уручну), догола, допізна, завидна, замолоду, заново, затемна, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарізно, нашвидку, поблизу, помалу, сповна, спроста, сп’яну;
5) прислівники, утворені сполученням прийменника та числівника:
вдвоє (удвоє), втроє (утроє), вчетверо (учетверо) і т д.; вперше (уперше), вдруге (удруге), втретє (утретє) і т. д.; надвоє, натроє, начетверо і т. д.; удвох, утрьох, учотирьох і т. д.; водно, заодно, поодинці, спершу;
6) прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником:
внічию (унічию), втім (утім), навіщо, нащо, передусім, почім, почому,
але:до чого, за віщо, за що та ін.
в ролі додатків;7) прислівники, утворені сполученням кількох прийменників з основою слова будь-якої частини мови:
вдосвіта (удосвіта), вподовж (уподовж), завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, попідтинню, спідлоба;
8) складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього):
босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз;
9) прислівники, утворені поєднанням словотворчих часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- зі словом будь-якої частини мови:
абикуди, абияк; аніскільки, анітелень, анітрохи, анічичирк, аніяк; дедалі, деінде, деколи, декуди; чимало; щовечора, щогодини, щодалі, щоденно, щодня, щодуху, щомісяця, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче, щонайкраще, щонайменше, щонайширше, щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини і т. д, якомога, якось і якось (з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше і т. д.
Примітка. Потрібно відрізняти прислівники, утворені з прийменників або часток і слів різних частин мови (їх пишемо разом), від прийменників або часток та іменників, прикметників, займенників, прислівників, що зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови (їх пишемо окремо). Пор.: Він повернув убік і Хтось ударив спортсмена у бік. Спочатку було слово і З початку розмови вони зрозуміли вашу думку. Прочитай вірш напам’ять і На пам’ять він подарував мені книжку. Усередині щось дуже заболіло і Це правило шукай у середині розділу. Хлопці домовилися йти вкупі до міста і У купі піску гралися діти. Зауважую вам востаннє і Вони постукали в останнє вікно. Ми чуємо це вперше і Зайдемо в перше село. Утім, я не заперечую і У тім спектаклі виступав і я. Ми зробили чимало і Чи мало вам допомагали в житті? Нащо було починати справу? і На що ви натякаєте? Ми теж виступали на зборах і Він говорив те ж, що і я. Якось уже воно буде і Як ось і батько на поріг.
2. Окремо пишемо:
1) прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, у яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і поєднаним із ним іменником можливе означення, виражене прикметником, займенником, числівником:
без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в (у) затишку, в (у) нагороду, в (у) ногу, в обмін, в обріз, в (у) позику, в (у) цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні, за години, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як треба;
2) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — займенників, числівників) та одного або двох прийменників:
від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу;
3) словосполуки, що виконують у реченні функцію прислівника і утворені з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) та іменника:
другого дня, темної ночі, тим разом, тим часом;
4) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником:
по двоє, по троє, по четверо.
3. З дефісом пишемо:
1) прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника-префікса по та суфіксів -ому або -(к)и, зрідка — -(ч)и, -(ж)и:
по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, поіншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, поукраїнському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, погосподарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; по-заячи, поведмежи; також по-латині.
Примітка 1. У прислівниках такого зразка, утворених від складних прикметників, що їх пишемо з дефісом, дефіс ставимо тільки після по-: по-соціалдемократичному, погенералгубернаторському.
Примітка 2. Прийменник по пишемо окремо від форми місцевого відмінка іменника батько: по батькові;
2) прислівники, утворені за допомогою прийменника-префікса по від порядкових числівників:
по-перше, по-друге, по-третє і т. д.;
3) неозначені прислівники, що мають у своєму складі словотворчі частки будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-:
будь-де, будь-коли, будькуди; коли-будь, куди-будь; де-небудь, коли-небудь, куди-небудь, як-небудь; казна-де, казна-коли; аби-то, десь-то, так-то; хтозна-де, хтозна-як;
4) складні прислівники, утворені з двох прислівників:
вряди-годи, десьінде, десь-інколи, сяк-так та ін.;
5) складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів чи зі службовими словами між ними:
далеко-далеко, ледвеледве, ось-ось, тихо-тихо; будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, де-неде, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як;
6) прислівники термінологічного характеру за традицією:
де-факто, де-юре.