§ 7. Апостроф
Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного на письмі позначаємо апострофом.
Апостроф пишемо перед я, ю, є, ї:
1. Після букв на позначення губних приголосних б, п, в, м, ф:
б’ю, п’ять, п’є, в’язи, солов’ї, м’ясо, рум’яний, (на) тім’ї, жираф’ячий, мереф’янський; П’яста, В’ячеслав, Дем’ян, Максим’юк, Стеф’юк.
Примітка. Апостроф не пишемо, коли перед буквою на позначення губного звука є інша буква (крім р), що належить до кореня (основи): дзвякнути, духмяний, мавпячий, медвяний, морквяний, різдвяний, свято, тьмяний, цвях, але: арф’яр, верб’я, торф’яний, черв’як. Коли така буква належить до префікса, то апостроф пишемо, як і в спільнокореневих словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якнути, сп’яніти.
2. Після р:
бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, (на) подвір’ї; Валер’ян, Мар’ян, Мар’яна.
Примітка. Апостроф не пишемо, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, рюмсати, крюк.
3. Після к у слові Лук’ян і похідних від нього:
Лук’яненко, Лук’янюк, Лук’янець.
4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний:
без’ядерний, без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, напів’європейський, об’єм, під’їхати, під’юдити, роз’юшити, пан’європейський; дит’ясла, камер’юнкер, Мін’юст.
Примітка 1. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишемо: безіменний, зініціювати, зекономити, загітувати, зорієнтувати, зуміти.