§ 82. II відміна. Однина. Родовий відмінок
У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їхнього значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю.
1. Іменники середн. роду в родовому відмінку однини закінчуються лише на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій, зрідка — у мішаній групі):
міста, села, плеча, прізвища; уміння, знаряддя, моря, обличчя, узбіччя, поля.
2. Іменники чол. роду із закінченням -о в родовому відмінку однини набувають закінчення лише -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі):
батька, Дмитра, Дорошенка, Тесленка, Франка, Шевченка; Антося, Бенедя, Олексія.
2.1. Іменники чол. роду в родовому відмінку однини з основою на приголосний набувають закінчення -а, -я або -у, -ю залежно від значення істоти або значення неістоти, конкретного чи абстрактного значення та інших чинників.
2.1.1. Закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають іменники чол. роду:
2.1.1.1. Назви істот у звичайній та зменшено-пестливій формі:
академіка, воїна, делегата, священника, співака, тесляра, митця, незнайомця, промовця, татуся, феномена (людина), учителя, учня, фахівця; Богдана, Бориса, Олександра, Тараса; Андрія, Василя, Віталія, Сергія, Юрія; козаченька, хлопчика; вовчика, зайчика, соколика;
та персоніфіковані предмети і явища:Вітра, Мороза та ін.
2.1.1.2. Назви неістот у звичайній та зменшено-пестливій формі, що позначають конкретні предмети, зокрема:
а) назви дерев:
береста, дуба, клена, явора, ясеня; дубка, яворонька, ясеночка;
б) назви технічних реалій, машин і їх деталей:
вагона, електрокара, ескалатора, комп’ютера, літака, монітора, мотора, потяга, трактора; автомобіля, дизеля, поршня; вагончика, літачка;
в) терміни іншомовного походження, які позначають предмети, структурні елементи, геометричні тіла та їхні частини, математичні, лінгвістичні поняття:
атома, вектора, елемента, еліпсоїда, інтеграла, катода, кварка, квадрата, коефіцієнта, конуса, косинуса, циліндра; афікса, інтерфікса, локатива, префікса, суфікса та ін.,
але синтаксису, фразеологізму (про інші категорії термінів див. п. 2);
г) українські за походженням безафіксні та суфіксальні іменники-терміни:
відмінка, восьмикутника, додатка, займенника, знаменника, іменника, прикметника, прислівника, трикутника, чисельника, числівника, шківа; променя, але виду, роду, складу, способу (див. п. 2.1.2.1(г));
ґ) назви одиниць вимірюваня довжини
дюйма, метра, кілометра
або маси грама, кілограма, фунта, фунтика;
д) назви відрізків часу, днів тижня і місяців:
дня, вівторка, понеділка; листопада, місяця, січня, тижня; але віку, листопаду (явище природи), року (сукупність місяців, тижнів і днів), поясу (смуга фізичних об’єктів, частина поверхні земної кулі) (див. 2.1.2(2),
а також числові назви:десятка, мільйона, мільярда;
е) назви грошових знаків:
гроша, долара, карбованця, сантима, франка, цента, червінця, червінчика;
є) назви органів і частин тіла:
живота, кишковика, м’яза, носа, рота, скелета, суглоба, хребта, шлунка, пальця; животика, пальчика, але стравоходу та ін. (див. 2. 3);
ж) назви житлових приміщень, сільськогосподарських і технічних будівель і їхніх частин, архітектурних деталей:
барака, комина, одвірка, піддашка, причілка, сволока, флігеля, димаря ; вітряка, вулика, голубника; акведука, багета, еркера, карниза, балкона, пандуса, тамбура; балкончика; але підмурку, покою (див. 2.1.2(3));
з) назви предметів побуту:
ножа, чайника, черпака; дивана, мисника, серванта; стільця; стільчика;
и) назви одягу і взуття:
джемпера, жупана, кобеняка, костюма, кунтуша, піджака, плаща, пояса (елемент одягу), светра, кеда, черевика, чобота; костюмчика, плащика; черевичка;
і) назви виробів із борошна:
батона, бублика, калача, рогалика; бубличка, калачика;
ї) назви церковних реалій:
амвона, іконостаса, вівтаря; іконостасика;
к) назви населених пунктів із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-:
Бердянська, Луцька,Бобринця, Кременця, Трускавця, Піттсбурга, Вишгорода, Миргорода, Шаргорода, Борисполя, Тернополя, Ямполя, Житомира, Ярослава,
а також назви річок, населених пунктів і різних географічних назв із наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та із суфіксами присвійності -ів- (-їв), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-:Бика, Дніпра, Дністра, Збруча, Псла, Тетерева; Вільхівця, Дінця, Інгульця, Торця, Хустця; Олеськова, Львова, Харкова, Києва, Колгуєва, Харкова, Ходорова, Батурина, Пирятина, Святошина, Снятина; Бахмача, Гадяча, Галича,
лише в окремих випадках з наголосом на корені іменника:Бреча, Вовка, Довжика, Малого Куяльника, Салгира, Свіжа, Смотрича.
Примітка. Закінчення -у, -ю наявне у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Давидового Броду, Зеленого Гаю, Кривого Рогу, Часового Яру, Широкого Лану та ін.;
л) назви сайтів і служб електронної пошти:
фейсбука, ютуба, імейла.
2.1.2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають:
1) абстрактні іменники чоловічого роду:
а) назви якостей і властивостей:
героїзму, ліризму, націоналізму, патріотизму;
б) назви почуттів, хвороб:
болю, гніву, жалю, жаху, сну, сорому, стиду (і стида), страху, розпачу; авітамінозу, артрозу, бронхіту, гаймориту, грипу, діабету, коліту, кору, набряку, опіку, опуху, отиту, кашлю, правцю , тифу, ящуру;
в) назви процесів, станів, властивостей, явищ суспільного життя, загальних понять:
аналізу, бігу, вибою, викупу, вислову, відбою, відгуку, заробітку, затору, запису, звуку (але як термін звука), ідеалу, імпульсу, клопоту, колоквіуму, конфлікту, кроку, лету (льоту), поштовху, прибутку, приїзду, прогресу, ремонту, руху, синтезу, стогону, сумніву, успіху, ходу, шуму, але ривка, стрибка, стусана;
г) назви філософських, літературознавчих та інших наукових понять:
абсолюту, абсурду, агностицизму, антропоцентризму, дисонансу, догматизму, догмату; авралу, акту, достатку, експорту, екскурсу, ідеалу, сорту, способу, хисту, феномену (явище), фрейдизму та ін.,
але як конкретні іменники-терміни:духа і Духа (у значенні Святого Духа (третя іпостась єдиного Бога);
ґ) назви явищ природи:
вихору, граду, грому, вітру, вогню , дощу, землетрусу, морозу, смерчу, туману, урагану, холоду, циклону; але Вітра, Мороза як персоніфікованих явищ (див. п. 2.1.1.1);
2) іменники на позначення сукупності істот
електорату, батальйону, взводу, дивізіону, корпусу (військове з’єднання), ордену (чернеча громада), оркестру, полку, рою, хору,
але з наголосом на останньому складі табуна
або неістот:а) дерев, кущів:
гаю, лісу, саду (але садка), чагарнику;
б) трав’янистих рослин:
барвінку, бузку, буркуну, гороху, звіробою, кропу, молочаю, очерету, щавлю, ячменю
але вівса;
в) предметів побуту:
одягу, реманенту, сувою, товару;
г) сортів плодових дерев:
ранету, ренклоду; кальвілю та ін.;
ґ) установ, закладів, організацій, об’єднань держав:
інституту, коледжу, ліцею, маркету, музею, університету; клубу, комітету, уряду; союзу, але блока (механізм або камінь);
д) спортивних ігор і танців:
альпінізму, бадмінтону, баскетболу, бейсболу, біатлону, боксу, боулінгу, волейболу, гандболу, гольфу, дайвінгу, серфінгу, футболу; бобслею, хокею; вальсу, краков’яку, танку (але переважно з наголосом на закінченні танка); танцю,
але:гопака, козака (танець), серфінга (спортивне знаряддя);
3) іменники — назви просторових понять та їхніх різновидів:
валу, байраку, лиману, лугу, майдану, току; всесвіту, рингу, рову, світу, степу, уривку, яру; краю, небокраю, ручаю,
але:горба, хутора.
До цієї групи належать також назви різних споруд і будинків, зокрема й військових, приміщень та їхніх частин, різних просторових комунікацій:бастіону, будинку, вігваму, вокзалу, гуртожитку, ґанку, даху, заводу, залу, замку, інтернату, каналу, коридору, молу, муру, палацу, парапету, підвалу, плоту, поверху, порталу, притулку, тину, універмагу, фасаду, фільварку, чуму, шинку, штабу; сараю; метрополітену;
але (переважно з наголосом на закінченні):бліндажа, гаража, куреня, млина, сажа, хліва;
обидва закінчення — -а (-я) та -у (-ю) — мають іменники:моста (конкретний предмет) й мосту (цілісність),
подібно:паркана й паркану, плота й плоту, стола й столу.
До просторових реалій належать і назви річок (крім зазначених у п. 2.1.1.2 л), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.:
Бугу, Гангу, Дону, Дунаю, Нілу, Рейну, Сейму, Стиру, Стрию, Байкалу; Світязю; Ельбрусу, Паміру, Уралу, Алтаю; Кіпру, Криту, Родосу; Алжиру, Афганістану, Ватикану, Єгипту, Ірану, Іраку; Китаю, Тайваню; Гонконгу, Ельзасу, Кавказу, Карабаху, Кривбасу, Мікелону, Сен-П’єру, Сибіру.
Примітка. Закінчення -а (-я) та -у (-ю) має розрізнювальну функцію в деяких іменників: Алжира, Рима, Туніса (місто) і Алжиру, Риму, Тунісу (країна), Нью-Йорка (місто) — Нью-Йорку (штат).
4) речовинні іменники:
азоту, асфальту, бальзаму, бору, брому, борщу, воску, гасу, гіпсу, граніту, йоду, квасу, кисню, льоду, меду, піску, плазміногену, пороху, спирту, фібриногену; алюмінію, водню, вуглецю, магнію, радію, талію, тулію, але білка, хліба (конкретний іменник);
5) більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот):
водогону, вододілу, газогону, живопису, живоплоту, манускрипту, родоводу, рукопису, суходолу, але електровоза, пароплава;
6) назви населених пунктів (крім зазначених у п. 2.1.1.2 к):
Амстердаму, Гомелю, Ліверпулю, Лондону, Мадриду, Парижу, Чорнобилю.
Примітка. Ці іменники можуть мати варіантне закінчення —а(-я): Амстердама, Гомеля, Ліверпуля, Лондона, Мадрида, Парижа, Чорнобиля;
7) більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот):
вибою, випадку, вислову, відбою, відгуку, заробітку, запису, затору, опіку, опуху, побуту, поштовху, прибутку, прикладу, проводу (дріт), сувою, усміху, успіху.
Примітка. У низці іменників зміна закінчення, що ґрунтована на протиставленні конкретних іменників та абстрактних іменників, а також на реалізації іменниками значення сукупності, відбиває значення слова: алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерал), акта (документ) — акту (дія), апарата (прилад) — апарату (установа), бала (одиниця виміру) − балу (святковий вечір), блока (частина споруди, машини) — блоку (об’єднання держав), бора (свердло) — бору (хімічний елемент), борта (край одягу, посуду) — борту (судно), булата (зброя) — булату (сталь), вала (деталь машини) — валу (насип), дзвона (інструмент) — дзвону (звук), Духа/духа (безплотна надприродна істота, безсмертна, нематеріальна основа істоти) — духу (здібність, властивість, стан, зміст і напрям, процес), елемента (конкретне) — елементу (абстрактне), звука (термін) — звуку (процес), інструмента (одиничне) — інструменту (збірне), каменя (одиничне) — каменю (збірне), клина (предмет) — клину (просторове поняття), корпуса (тулуб) — корпусу (сукупне), листа (одиничне) — листу (збірне), листопада (місяць) — листопаду (процес), оригінала (особа) — оригіналу (документ), органа (частина тіла) — органу (установа), папера (документ) — паперу (матеріал), потяга (поїзд) — потягу (почуття), придатка (відросток) — придатку (додаток), пояса (предмет) — поясу (просторове поняття), рахунка (документ) — рахунку (дія), сирка (сиркова маса) − сирку (зменш. до сир), соняшника (рослина) − соняшнику (насіння), стана (технічний термін) — стану (музичний та ін. термін), телефона (апарат) — телефону (вид зв’язку); терміна (слово) — терміну (строк), фактора (маклер) — фактору (чинник), феномена (особа) — феномену (явище), шаблона (пристрій; кресленик) — шаблону (зразок), шлунка (орган травлення) — шлунку (страва, фізіологічна потреба в їжі) і т. ін.