безсоромний
БЕЗСОРОМНИЙ, а, е. Який не почуває сорому, не соромиться; безстидний. "І яка ся безсоромна Мар'я: плеще таке, що й на голову не злізе!" - думається їй (Мирний, III, 1954, 155); Погані брошури сього Сікорського, цур їм! Безсоромний він чоловік (Л. Укр., V, 1956, 123); Карпо, нагнувшись до Віриного вуха, щось їй шепотів, а вона, безсоромна, тільки шарілася ще дужче та дурнувата всміхалася! (Шиян, Баланда, 1957, 45); // Який виражає безсоромність; непристойний. Чарівні були обличчя [дам]. Тільки трошки безсоромні (Л. Укр., IV, 1954, 171); Зосина мати.. Юрія кляла і святими, і всіма чортами, що він своїми безсоромними циганськими очима причарував її доньку (Стельмах, І, 1962, 649); // Нічим не стримуваний; безсовісний, зухвалий. - Брехня! - надсаджувався Балика, силкуючись перекричати гамір. - Безсоромна брехня! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 32); - Я принаймні добився одного: частина людей побачила, що чудо - це безсоромний грабіж, грабують там прочан і наші дукачі, і зайди-святі (Стельмах, II, 1962, 321).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безсоромний | безсоромна | безсоромне | безсоромні |
Родовий | безсоромного | безсоромної | безсоромного | безсоромних |
Давальний | безсоромному | безсоромній | безсоромному | безсоромним |
Знахідний | безсоромний, безсоромного | безсоромну | безсоромне | безсоромні, безсоромних |
Орудний | безсоромним | безсоромною | безсоромним | безсоромними |
Місцевий | на/у безсоромному, безсоромнім | на/у безсоромній | на/у безсоромному, безсоромнім | на/у безсоромних |