напрямний
НАПРЯМНИЙ, а, е, спец. 1. Який надає розміщенню або рухові чого-небудь певного напряму. Забивання шпунтових рядів провадять за допомогою напрямних рам. Напрямна рама складається з маячних паль і укріплених на них напрямних брусів (Довідник сіль. будівельника, 1956, 162); Вальці для обривання качанів своїми зубцями захоплюють стебла кукурудзи, обламують качани, які потім через напрямний ківш подають на стрічку транспортера (Колг. село, 2.VII 1954, 3); Напрямні канавки.
2. у знач. ім. напрямна, ної, ж. Частина станини верстата, обладнання, яка визначає рух деталей під час роботи. Під час експлуатації верстата необхідно дбати про чистоту і збереження напрямних станини, тобто оберігати їх від забоїн, подряпин (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 140).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напрямний | напрямна | напрямне | напрямні |
Родовий | напрямного | напрямної | напрямного | напрямних |
Давальний | напрямному | напрямній | напрямному | напрямним |
Знахідний | напрямний, напрямного | напрямну | напрямне | напрямні, напрямних |
Орудний | напрямним | напрямною | напрямним | напрямними |
Місцевий | на/у напрямному, напрямнім | на/у напрямній | на/у напрямному, напрямнім | на/у напрямних |