невмирущий
НЕВМИРУЩИЙ, а, е. 1. Який вічно живе, ніколи не вмирає; безсмертний. Живи, народе тій! - ти ж бо єсть невмирущий (Тич., III, 1957, 158).
2. Який завжди зберігається в пам'яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній. На траурних марах в хмелю забуття Лежать невмирущі герої (Олесь, Вибр., 1958, 64); Невмирущу славу придбав собі Шевченко не малюванням, а своїми віршами (Мирний, V, 1955, 310); Ще з юнацьких років Стародуб захоплювався невмирущим твором Лесі Українки "Лісова пісня" (Дмит., Розлука, 1957, 180).
3. За релігійними уявленнями - вічно живий, який не вмирає (про міфічних богів та інших істот, наділених безсмертям). - Ми не вмремо, бо ми невмирущі і вічні, - сказала Зірниця (Н.-Лев., IV, 1956, 9).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невмирущий | невмируща | невмируще | невмирущі |
Родовий | невмирущого | невмирущої | невмирущого | невмирущих |
Давальний | невмирущому | невмирущій | невмирущому | невмирущим |
Знахідний | невмирущий, невмирущого | невмирущу | невмируще | невмирущі, невмирущих |
Орудний | невмирущим | невмирущою | невмирущим | невмирущими |
Місцевий | на/у невмирущому, невмирущім | на/у невмирущій | на/у невмирущому, невмирущім | на/у невмирущих |