позеленілий
ПОЗЕЛЕНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до позеленіти. Я пропливаю шлюз і на мокрих, позеленілих від часу бетонних стінах читаю тисячі імен моїх прапрадідів (Довж., III, 1960, 99); // у знач. прикм. Крізь позеленілі шибки ледве пробивається світ у хату (Мирний, III, 1954, 367); Гнаний страхом перед батьковим гнівом, Ілько, злодійкувато озираючись, збіг у балку і сховався за купу позеленілої цегли (Панч, 1, 1956, 539); Рип дверей уриває Огейові думки, і він дивиться на позеленіле запале лице Кряжен (Досв., Вибр., 1959, 241).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позеленілий | позеленіла | позеленіле | позеленілі |
Родовий | позеленілого | позеленілої | позеленілого | позеленілих |
Давальний | позеленілому | позеленілій | позеленілому | позеленілим |
Знахідний | позеленілий, позеленілого | позеленілу | позеленіле | позеленілі, позеленілих |
Орудний | позеленілим | позеленілою | позеленілим | позеленілими |
Місцевий | на/у позеленілому, позеленілім | на/у позеленілій | на/у позеленілому, позеленілім | на/у позеленілих |