роздражнений
РОЗДРАЖНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздражнити. Андрій бачив, що Чорнобривець був роздражнений і суворий (Гур., Новели, 1961, 69).
2. у знач. прикм. Те саме, що роздратований 2. Вона якась роздражнена, в очах неспокій (Л. Укр., III, 1952, 609); Замовкла [Маруся], бо примітила роздражнений тон в розмові матері (Н.-Лев., VI, 1966, 21).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роздражнений | роздражнена | роздражнене | роздражнені |
Родовий | роздражненого | роздражненої | роздражненого | роздражнених |
Давальний | роздражненому | роздражненій | роздражненому | роздражненим |
Знахідний | роздражнений, роздражненого | роздражнену | роздражнене | роздражнені, роздражнених |
Орудний | роздражненим | роздражненою | роздражненим | роздражненими |
Місцевий | на/у роздражненому, роздражненім | на/у роздражненій | на/у роздражненому, роздражненім | на/у роздражнених |