спочувати
СПОЧУВАТИ, аю, аєш, недок., СПОЧУТИ, ую, уєш, док., рідко . 1. Те саме, що співчувати. Я люблю тебе так через те, Що на других ти мало похожа,.. Що ти здатна життя зрозуміть, Спочувати в борні чоловіку (Граб., І, 1959, 440); Люди спочували йому, але далі спочуття діло не йшло (Коцюб., І, 1955, 339); Горпина цілком спочувала Мелашці (Л. Янов., І, 1959, 152); - А на мене, - говорю, - то я б із малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує абихто! Свої думки-гадки повимовляю, поплачу... (Вовчок, 1, 1955, 261).
2. Те саме, що відчувати. - Мені їх любі слова чуються, я їх кохання спочуваю, в мене серце схне!.. (Вовчок, І, 1955, 222).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спочуваю | спочуваємо |
2 особа | спочуваєш | спочуваєте |
3 особа | спочуває | спочувають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спочуватиму | спочуватимемо |
2 особа | спочуватимеш | спочуватимете |
3 особа | спочуватиме | спочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спочував | спочували |
Жіночий рід | спочувала | |
Середній рід | спочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спочуваймо | |
2 особа | спочувай | спочувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | спочуваючи | |
Минулий час | спочувавши |