справність
СПРАВНІСТЬ, ності, ж . 1. Абстр. ім. до справний 1. - Усе, здається, гаразд, - видавив [Чемериця] глухо з себе, чи то звертаючись до Бухкала, чи то просто відзначаючи справність машини (Коцюба, Нові береги, 1959, 222); Обов'язкове виконання профілактичних ремонтів забезпечує справність машин (Колг. Укр., 9, 1960, 48).
2. Властивість за знач. справний 2, 3. При Гершковій справності діла пішли над сподівання гарно (Фр., III, 1950, 42).
Набрати справності - набути знань, навичок, уміння у якій-небудь справі, професії і т. ін. Славко набрав справності до тої роботи, бо виконував її вже віддавна (Март., Тв., 1954, 229).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | справність | справності |
Родовий | справності, справности | справностей |
Давальний | справності | справностям |
Знахідний | справність | справності |
Орудний | справністю | справностями |
Місцевий | на/у справності | на/у справностях |
Кличний | справносте | справності |