сягнистий
СЯГНИСТИЙ, а, е, розм . 1. Який робить великі кроки, може широко ступати. Добрі воли, та не паристі: один дуже сягнистий, у другого короткі ноги, так не зійде з тим (Сл. Гр.).
2. Широкий, замашистий (про крок, ходу). Сагайдачний ішов поруч сягнистим твердим кроком і, хоча й не поспішав, але й не відставав від дівчини (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57); Люди на вулиці сахались від неї, а вона нічого не бачила, навально простувала мимо них своєю чоловічою сягнистою ходою (Гончар, Тронка, 1963. 195).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сягнистий | сягниста | сягнисте | сягнисті |
Родовий | сягнистого | сягнистої | сягнистого | сягнистих |
Давальний | сягнистому | сягнистій | сягнистому | сягнистим |
Знахідний | сягнистий, сягнистого | сягнисту | сягнисте | сягнисті, сягнистих |
Орудний | сягнистим | сягнистою | сягнистим | сягнистими |
Місцевий | на/у сягнистому, сягнистім | на/у сягнистій | на/у сягнистому, сягнистім | на/у сягнистих |