ударений
УДАРЕНИЙ (ВДАРЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ударити 1-3, 5. Сердито вдарений нагаєм кінь скочив (Ле, Хмельницький, І, 1957, 8); * У порівн. Обидва здригнулися, немов ударені громом (Мик., II, 1957, 193); // ударено, безос. присудк. сл. Двох селян добре вже було вдарено камінням, а третій був у крові після Ярошевого шворня (Гр., II, 1963, 297); Скоро бовкнули в дзвони до церкви, стояв він [Олексій], випроставшись, зовсім готовий. Ударено вдруге у дзвони - вже він іде селом (П. Куліш, Вибр., 1969, 300); // у знач. ім. ударений, ного, ч. Той, кого ударили чим-небудь. Ударений вийшов з хати, а йдучи, грозив Іванові, що ще з ним десь стрінеться (Март., Тв., 1954, 282); Ударений застогнав і надлюдським зусиллям звівся на коліна (Ле, Наливайко, 1957, 84).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ударений | ударена | ударене | ударені |
Родовий | удареного | удареної | удареного | ударених |
Давальний | удареному | удареній | удареному | удареним |
Знахідний | ударений, удареного | ударену | ударене | ударені, ударених |
Орудний | удареним | удареною | удареним | удареними |
Місцевий | на/у удареному, ударенім | на/у удареній | на/у удареному, ударенім | на/у ударених |