чавкання
ЧАВКАННЯ, я, с. Дія за знач. чавкати і звуки, утворювані цією дією. Дорош ступив кілька кроків і почув під ногами смердюче чавкання гною (Тют., Вир, 1964, 110); До куреня доносився глухий людський гомін і томлене чавкання чобіт (Мирний, І, 1954, 349); Левка доводило до сказу ненажерливе чавкання гітлерівця (Цюпа, Назустріч.., 1958, 293).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чавкання | чавкання |
Родовий | чавкання | чавкань |
Давальний | чавканню | чавканням |
Знахідний | чавкання | чавкання |
Орудний | чавканням | чавканнями |
Місцевий | на/у чавканні | на/у чавканнях |
Кличний | чавкання | чавкання |