чистоплюй
ЧИСТОПЛЮЙ, я, ч., розм., зневажл. Гидливо-охайна людина, яка боїться брудної, чорної роботи. Чистоплюй.. А-а, це колись ще в школі так назвав Віктора Іван.. за те, що Віктор відмовився їхати в колгосп копати картоплю... (Зар., Світло, 1961, 10); // Про людей, які обминають пороки, не прагнуть боротися з ними. Береженого й бог береже. Жалюгідний припис, геть його до біса... Ненавиджу всі оці міщанські максими, облудні афоризми войовничих боягузів і непереможних чистоплюїв (Перв., Опов., 1970, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чистоплюй | чистоплюї |
Родовий | чистоплюя | чистоплюїв |
Давальний | чистоплюєві, чистоплюю | чистоплюям |
Знахідний | чистоплюя | чистоплюїв |
Орудний | чистоплюєм | чистоплюями |
Місцевий | на/у чистоплюї | на/у чистоплюях |
Кличний | чистоплюю | чистоплюї |