шуміння
ШУМІННЯ, я, с. Дія за знач. шуміти1 1 і звуки, утворювані цією дією. Він відхиляє капюшон і вслухається в дощове шуміння (Рибак, Помилка.., 1940, 15); У шепоті, в шумінні, в шелестінні, У прохолоднім подиху вітрів, У квітці і в пророслому насінні - Усюди спів життя, весняний спів (Дор., Тобі, народе.., 1959, 9); Зашелестіло все небо, незримі хвилі потужного шуміння понеслись над головою (Вітч., 7-8, 1946, 54).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шуміння | шуміння |
Родовий | шуміння | шумінь |
Давальний | шумінню | шумінням |
Знахідний | шуміння | шуміння |
Орудний | шумінням | шуміннями |
Місцевий | на/у шумінні | на/у шуміннях |
Кличний | шуміння | шуміння |