Бистрий
БИСТРИЙ, а, е. Який дуже швидко рухається (бігає, літає, плаває, тече і т. ін.); швидкий. Кого ж, сиротина, кого запитає, І хто їй розкаже... Де милий ночує: чи в темному гаю. Чи в бистрім Дунаю коня напува..? (Шевч., І, 1951, 4); Ой чому я не вродився птахом бистрим та швидким (Метл. і Кост., Тв., 1906, 363); Ординарець наче з-під землі вилетів на бистрому коні (Ю. Янов., І, 1958, 145); // Який має велику швидкість, проходить у прискореному темпі. До обіду [Антін] спізнився, але ввійшов кроком легким і бистрим (Коцюб., II, 1955, 286); Козаки, припавши до коней, зникли.. Один тільки струмінь толоченої трави показував слід їх бистрого бігу (Довж., І, 1958, 226); Йшли лучники, сховавши в колчани Рій бистрих стріл - разючий дощ війни (Бажан, І, 1946, 305); // Моторний, спритний (про людину). Подружка її, гостроноса бистра молодиця, показала..: повільною ходою, мовби прогулюючись, ідуть садом Сергій і Марина (Головко, І, 1957, 448); // Який швидко розуміє, схоплює; гострий, меткий. Де ж провидливість моя..? Де мій розум бистрий? (Вовчок, І, 1955. 228); Було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіпкий та бистрий (Гончар, Тронка, 1963, 251); // Жвавий (про очі, погляд). Очиці бистрі [в Галочки], аж горять (Кв.-Осн., II, 1956, 353); * Образно. - Так, я [поет] вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці (Л. Укр., І, 1951, 367); Досада брала Гната, що він не похопиться бистрим словом, як Петро (Коцюб., І, 1955, 23).
@ Бистрий на розум - тямущий, кмітливий. Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно,.. що.. слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Грим., Незакінч. роман, 1962, 17); Бистрий на слово - який швидко, не задумуючись, дає влучну дотепну відповідь. Антон Коза, говіркий і насмішкуватий, бистрий на слово (Коп., Навколо полум'я, 1961, 208);
Дивитися (глянути і т. ін. ) бистрим оком - уважно дивитися. Дивиться [батько] бистрим оком та й каже: "А в якому кутку пожар в нашій хаті?" (Вовчок, І, 1955, 200).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бистрий | бистра | бистре | бистрі |
Родовий | бистрого | бистрої | бистрого | бистрих |
Давальний | бистрому | бистрій | бистрому | бистрим |
Знахідний | бистрий, бистрого | бистру | бистре | бистрі, бистрих |
Орудний | бистрим | бистрою | бистрим | бистрими |
Місцевий | на/у бистрому, бистрім | на/у бистрій | на/у бистрому, бистрім | на/у бистрих |
швидкий
ШВИДКИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю, дуже рухливий; стрімкий. Хто не знає тих швидких потоків, що шумно вискакують з похилин і крутяться жваво по широких зарінках? (Кобр., Вибр., 1954, 83); Подолати швидку течію влітку голому чоловікові й то тяжко, взимку ж неможливо (Тют., Вир, 1964, 122); // Здатний до стрімких, інтенсивних рухів, дій (про людину, тварину). Синіється тут прозора вода, гуляють по ній червонопері клені та швидкі плотиці (Фр., III, 1950, 7); Старшенький [син] удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке.. - тільки йому й діла, що гаса було по господі, шпурляє камінням та собак б'є (Стор., І, 1957, 30); Малаєць видається чорнявим жуком. Він меткий, швидкий, очі вузенькі, як щілини, говорить багато, рухається проворно, добрий купець і сміливий розбійник (Ю. Янов., II, 1958, 152); - А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка (Кв.-Осн., II, 1956, 423); // Схильний поспішати з чимсь. [Любов:] Ах, які ви швидкі. Так-то вам легко вечірку справити (Л. Укр., II, 1951, 17); - Ви вже ячмінь кінчили? - Який швидкий. З неділі почну (Стельмах, II, 1962, 409); // Спритний (про руки). Пильна робота! Голка жваво поблискує в швидких руках (Л. Укр., III, 1952, 473); // до чого, перен., розм. Який легко реагує на щось, проймається чимсь. Та коли Йойна був захланний.., при тім облесливий і швидкий до гніву, то Нута був спокійний, любив жарти і кпини, а з робітниками поводився, як з добрими сусідами (Фр., IV, 1950, 12); - Зонька така незгідлива, така швидка до суперечки (Вільде, Сестри.., 1958, 317); // у знач. ім. швидкий, кого, ч. Те саме, що Швидкий поїзд (див. поїзд). Крізь ніч донецьким степом летить швидкий "Москва-Сочі" (Головко, І, 1957, 455).
@ Швидкий на руку див. рука; Швидкий (швидка) на язик див. язик.
2. Який відзначається великою частотою рухів, стрімкістю. Од швидкої ходи він аж вихав полами на повітрі, а волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (Н.-Лев., І, 1956, 123); Коні бігли рівною, швидкою риссю, втомлено поводячи змиленими боками (Тулуб, В степу.., 1964, 23); І саме в цей час на ганку загупали чиїсь швидкі кроки, потім шалено задзвонив дзвоник (Стельмах, І, 1962, 448); // Який виконується, здійснюється енергійно, активно, відзначаючись високим темпом. Сміючись, розказувала [пані], як сьогодні Христя здивувалася її в'язанню, її швидкому перебиранню пальцями (Мирний, III, 1954, 159); Картина постає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й гука, На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок Чиясь весела виграва рука (Л. Укр., І, 1951, 32); Очі в нього [коня] туманіють, дих гарячий і швидкий... (Сос., І, 1957, 386); // Поспішний (про мовлення, розмову і т. ін. ). Вони стояли тихо і тільки часами мінялись уривчастими швидкими фразами (Л. Укр., III, 1952, 514); Чеченці ходили від хати до хати чорною овечою отарою. То тут, то там чулася їхня швидка гортанна мова (Тют., Вир, 1964, 361); Терпцю йому ставало не більше, як на півгодини, так гнітив його Чуприна чи Кравчина своєю галасливістю, сміхом і неймовірно швидкою й голосною розмовою (Довж., І, 1958, 74); // Меткий (про очі, погляд). Огонь блиснув на його лице і проти вогню заблищали його чорні швидкі очі й забігали разом по всіх бурлаках, неначе він дивився заразом кожному в очі (Н.-Лев., II, 1956, 216); Малахов кинув на нього швидкий гострий погляд (Собко, Справа.., 1959, 121); // перен. В якому виявляється жвавість. Галя по своїй швидкій натурі не так піддається журбі (Л. Укр., V, 1956, 29); // Який активно, інтенсивно діє. Тут не було ні гармат, ані бомб, ні швидких кулеметів.. Все шаблею (Тич., І, 1957, 262); // у знач. ім. швидка, кої, ж. Танок, що виконується у прискореному темпі. Музики заграли швидкої.. Почали [танцюристи] підскакувати заразом на обох ногах, але не разом, а одно за другим, неначе ступи в млині (Н.-Лев., III, 1956, 78).
^ Карета швидкої допомоги див. карета; Швидка допомога див. допомога.
3. Який повинен з'явитися, відбутися, статися через короткий проміжок часу, незабаром; скорий. Я вже так скучив за тобою і за домом, що радію швидкій стрічі (Коцюб., III, 1956, 337); Батько сподівається на моє швидке повернення з фронту (Кол., На фронті.., 1959, 13); З тієї хвилини, безмірно радіючи швидкому синовому одужанню, вже не могла [мати] звільнитися і від щемливої, дедалі наростаючої тривоги: віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила,- не втримати його в хаті, знову гайне по світах (Гончар, II, 1959, 198).
4. Який характеризується особливою швидкістю здійснення чогось. Якось занадто вже скоро осів о. Василь: в швидкім темпі почало відростати йому черево, звисало молоде воло, рухи ставали лінивими і число їх все зменшалося (Хотк., II, 1966, 11); Швидке зростання радянської економіки обумовлює неухильне піднесення добробуту і культурного рівня трудящих (Наука.., 2, 1957, 5); Швидкими темпами розвивається хімічна промисловість (Ком. Укр., 3, 1965, 22); // Скороминущий, недовговічний. Щастя колишнього хвилі злотисті Час так швидкий пожира, мов огонь,- Гинуть ті хвилі, мов квіти барвисті. Тільки й згадаєш: "Ох, милий був сон!.., (Л. Укр., І, 1951, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | швидкий | швидка | швидке | швидкі |
Родовий | швидкого | швидкої | швидкого | швидких |
Давальний | швидкому | швидкій | швидкому | швидким |
Знахідний | швидкий, швидкого | швидку | швидке | швидкі, швидких |
Орудний | швидким | швидкою | швидким | швидкими |
Місцевий | на/у швидкому, швидкім | на/у швидкій | на/у швидкому, швидкім | на/у швидких |