висотувати
ВИСОТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИСОТАТИ, аю, аєш, док., перех. Мотаючи, витягати з мотка, з клубка (нитки, вірьовку і т. ін.); вимотувати. Мишко висотав один кінець дроту з мотка, що висів у нього на плечах (Мик., II, 1957, 102).
@ Висотувати (висотати) жили - змучувати, виснажувати кого-небудь. - Ох і шкура ж! - вигукнув Омелько Смик. - Солдати тягнуться, ніби з них жили висотують, а він [капітан] хоч би тобі оком кліпнув.. (Добр., Ол. солдатики, 1961, 133); У неї [Маланки] вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости господи, з голоду... (Коцюб., II, 1955, 11); Висотувати (висотати) нерви - дуже нервувати кого-небудь. А про те, скільки йому крові зіпсували, нервів з нього висотали, зараз і не згадують (Кучер, Трудна любов, 1960, 6); Висотувати (висотати) сили (силу) - позбавляти сил, знесилювати. Зникло свердляче око, що впивалося йому в душу, висотувало з неї сили (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 131); Але й тяжкий молот неспроможний був висотати молоду силу невгамовного хлопця (Іщук, Вербівчани, 1961, 24).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висотую | висотуємо |
2 особа | висотуєш | висотуєте |
3 особа | висотує | висотують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висотуватиму | висотуватимемо |
2 особа | висотуватимеш | висотуватимете |
3 особа | висотуватиме | висотуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | висотував | висотували |
Жіночий рід | висотувала | |
Середній рід | висотувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висотуймо | |
2 особа | висотуй | висотуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | висотуючи | |
Минулий час | висотувавши |