городити
ГОРОДИТИ, роджу, родиш, недок., перех. 1. Ставити що-небудь (огорожу, тин, паркан). - А що, Лавріне, чи будемо городити тин, чи, може, й без тину обійдеться? - сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 354); - Чи паркан городитиме? - дивувались люди, намагаючись розгадати наміри силача (Шиян, Баланда, 1957, 129).
@ Город городити - починати копітку безуспішну справу. - Та чи варт тоді город городити? Чи не краще тоді вдома лишитися?.. (Коцюба, Нові береги, 1959, 81).
2. перен., розм. Говорити дурниці, нісенітниці і т. ін. - Ти, дитино, не бійся того, що там татко городить у своїй ображеній амбіції (Фр., VIII, 1952, 52).
@ Городити теревені (небилиці, дурниці і т. ін.) - те саме, що городити 2. Нестор дивився на неї поблажливими, спокійними очима, як на дитину, яка городить теревені (Вільде, Сестри.., 1958, 572); Дурниці ти, Парамоне, городиш, все тобі жарти на умі (Ю. Янов., І, 1958, 459); Дорогою їх наздогнав Яків Плачинда.., їй [Любі] довелося городити Якову різні билиці й небилиці (Стельмах, І, 1962, 527).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | городжу | городимо |
2 особа | городиш | городите |
3 особа | городить | городять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | городитиму | городитимемо |
2 особа | городитимеш | городитимете |
3 особа | городитиме | городитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | городив | городили |
Жіночий рід | городила | |
Середній рід | городило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | городімо | |
2 особа | городи | городіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | городячи | |
Минулий час | городивши |