амбіція
АМБІЦІЯ, ї, ж. Самолюбство; гордість; честолюбство. Мені здається, що сама амбіція не доведе чоловіка до того, щоб силкувався знати все ліпше від когось іншого (Фр., III, 1950, 257); Його плебейську амбіцію вже відтепер люди не кривдили, його поважали (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 100).
@ Полізти (вдаритися і т.ін.) в амбіцію - дуже образитися. Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови [зборів] й давай лаятись (Ю. Янов., II, 1958, 312).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | амбіція | амбіції |
Родовий | амбіції | амбіцій |
Давальний | амбіції | амбіціям |
Знахідний | амбіцію | амбіції |
Орудний | амбіцією | амбіціями |
Місцевий | на/у амбіції | на/у амбіціях |
Кличний | амбіціє | амбіції |