монотонний
МОНОТОННИЙ, а, е. 1. Однотонний, однозвучний. Він говорив тихо, скрипучим, монотонним голосом (Коцюб., І, 1955, 292); В поїзді можна було поспати під монотонне перестукування коліс (Ткач, Черг. завдання, 1951, 22).
2. перен. Позбавлений різноманітності, змін; одноманітний. Пішло потім монотонне життя на водах; пиття вод рано й вечір з музиками в додаток (Н.-Лев., II, 1956, 393); На противагу поліському монотонному ландшафтові, карпатські області мальовничі, їх рельєф різноманітний (Дерев, зодч. Укр., 1949, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | монотонний | монотонна | монотонне | монотонні |
Родовий | монотонного | монотонної | монотонного | монотонних |
Давальний | монотонному | монотонній | монотонному | монотонним |
Знахідний | монотонний, монотонного | монотонну | монотонне | монотонні, монотонних |
Орудний | монотонним | монотонною | монотонним | монотонними |
Місцевий | на/у монотонному, монотоннім | на/у монотонній | на/у монотонному, монотоннім | на/у монотонних |