сьорбнути
СЬОРБНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до сьорбати. - Чи сьорбнув борщу, чи ні, та мерщій на ніч жени... (Тесл., З книги життя, 1949, 4); Під час вечері Мишуця налаштовував радіоприймача, який живився постійним струмом від батареї, дав повну потужність і, нашвидку сьорбнувши галушок, став танцювати з усіма по черзі дівчатами-колгоспницями (Ю. Янов., II, 1954, 139); Артем смачно сьорбнув із ложки.. і нічого не сказав, тільки всміхнувся до батька сірими очима (Головко, II, 1957, 211); У батька в руках ложка-довбанка, тільки хто з малишні [малечі] сьорбне дуже або засміється - трісь по голові, і зараз же тихо-тихо зробиться (Тют., Вир, 1964, 216); // З'їсти яку-небудь кількість рідкої страви. Хутенько зварила [Харитя] куліш, нагодувала, маму, сьорбнула й сама кілька ложок (Коцюб., І, 1955, 16); Горпина мовчки присіла до свекра і сьорбнула ложку-другу борщу (Мирний, І, 1954, 223); Сахно слухняно взяла чашку з бульйоном і сьорбнула дві ложечки (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 89); // Випити яку-небудь кількість чогось. [Ничипір:] І не пив же багато!.. Дві чарки тілько й сьорбнув, а памороки так забило (Кроп., І, 1958, 202); Солонина енергічно [енергійно] замішав чай, сьорбнув кілька разів і одсунув од себе склянку (Коцюб., І, 1955, 255); Невольник не втерпів і, одходячи до дверей, сьорбнув трошки вина з кубка, і на дверях покотився мертвий (Н.-Лев., IV, 1956, 29); Ледве сьорбнув [Семен] кілька крапель води (Ле, Мої листи, 1945, 85); Поблагословившись хрестом, панотець сьорбнув меду і цмокнув язиком об піднебіння (Бурл., О. Вересай, 1959, 73); Він присів на руду, розв'язав свій вузлик з шматком хліба та оселедцем і пообідав, а тоді сьорбнув з долоні води - близько з породи просочувалась (Коцюба, Перед грозою, 1958, 51); Швидкі й плечисті, виходять з теплушки сини при зброї, з котелками в руці - де б його чайку сьорбнути? (Мал., Звенигора, 1959, 322); - Добрячий коньяк! - каже Штукаренко, сьорбнувши трошки з гранчастої склянки (Голов.. Тополя.., 1965, 195).
Сьорбнути повітря - глибоко втягти, ковтнути повітря. - Хто тебе просив..! -гримнув на нього Ярослав. - В звичку вже заходить, - сьорбнув ніздрями прохолодного лісового повітря Ситник (Загреб., Диво, 1968, 521).
Сьорбнути лиха (горя, біди і т. ін. ) - зазнати горя, нещастя, неприємностей, перенести багато труднощів; набідуватися. Дух наступу! О, хто сьорбнув лиха відступу, тому особливо дорогий цей звитяжний наступальний дух! (Баш, На.. дорозі, 1967, 234); Хай уже бавиться [Світлана] тією кокардою, коли не знає, скільки лиха сьорбнув із-за неї Валерик (Гончар, Таврія, 1952, 180); Багато горя сьорбнули Твердохліб і Ольга (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 34); - Ох, і сьорбнув же я тоді горенька, і напився ж біди! Відкіль ті й борги взялися? (М. Ол., Чуєш.., 1959, 7); Сьорбнути [свій (повний)] ківш лиха - те саме, що Випити [свій (повний)] ківш лиха (див. лихо1); Сьорбнути солоного див. солоний.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сьорбну | сьорбнемо |
2 особа | сьорбнеш | сьорбнете |
3 особа | сьорбне | сьорбнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сьорбнув | сьорбнули |
Жіночий рід | сьорбнула | |
Середній рід | сьорбнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сьорбнімо | |
2 особа | сьорбни | сьорбніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сьорбнувши |