тип
ТИП, ч . 1. род. у. Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ. Все одно мама і сестри звичок своїх і типу господарства не змінять (Л. Укр., III, 1952, 686); Понад сто типів сільськогосподарських машин працюють у соціалістичному сільському господарстві (Вишня, II, 1956, 11); Відповідно до трьох основних способів подачі звука існують для відображення їх три типи диригентського жесту, або штриха (Осн. диригув.., 1960, 38); Заміна приватної власності суспільною означає виникнення нового типу виробничих відносин (Ком. Укр., 2, 1965, 34); За останні роки значно змінилися типи будинків і планування квартир (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 16); Виражаючи волю і пристрасне прагнення всіх радянських людей, ми будемо добиватися.. обмеження і припинення гонки озброєнь усіх видів і типів, неухильного просування до загального й повного роззброєння (Ком. Укр., 6, 1975, 5).
2. род. у, спец. Найвища категорія в систематиці тварин і рослин, що об'єднує споріднені класи. В основу класифікації [комах] покладено одиницю - вид. Схожі види дають рід, роди складають родину, родини - ряд; ряди утворюють класи і типи (Підручник дезинф., 1953, 160); Тип членистоногих об'єднує ракоподібних, павукоподібних, комах (Зоол., 1957, 191); Тип квіткових рослин; Тип молюсків; Тип хордових.
3. род. у. Характерна будова тіла, зовнішність людини, пов'язані з її належністю до певної етнічної категорії. Перший забрав голос Пета, головний начальник сього відділу, чоловічок літ коло сорока, тип монгола (Фр., VI, 1951, 68); Першою зайшла худенька смуглява жінка східного типу (Дмит., Розлука, 1957, 293); // Характерні риси обличчя, пов'язані з етнічною належністю. Марція немолода вже пані, обличчя суворого римського типу, рухи повільні (Л. Укр., III, 1952, 176); Мурашкова була красуня щирого класичного типу. Матове біле лице було ніби виточене з слонової кості; пишні великі темні очі були блискучі (Н.-Лев., V, 1966, 101).
4. род. у. Художній образ у літературі та мистецтві, у якому узагальнено найхарактерніші риси певної групи людей. Його [М. Гоголя] навіть невмирущі типи з «Мертвих душ» - це зразки з наших панів (Мирний, V, 1955, 410); Літературним типом і є створений письменником такий характер, який відображає риси, властиві багатьом людям (Укр. літ., 8, 1957, 254); Позитивний тип повинен цілком відповідати епосі, відображати її, провіщати майбутнє й наближати його (Рад. літ-во, 4, 1968, 57).
5. род. у. Категорія людей, об'єднаних якимись характерними рисами (соціальними, національними, професійними тощо), а також яскравий її представник. Я знов спускала очі до роботи і, рівняючи рукава та припасовуючи комір, вкупі з тим розважала, що за тип моя бесідниця? (Л. Укр., III, 1952, 599); Змінився характер фольклору, змінився й тип фольклориста як наукового робітника (Рильський, III, 1956, 145); Літня жінка, тип учительки, шиє на ручній машині, хлопчик.. порається біля акваріума (Ю. Янов., I, 1954, 207); Шевченко знав, що більшість армійських офіцерів - п'яниці, картярі і бретери, і хоча Долгов ніби й не був схожий на цей ходячий тип армійця, Тарас Григорович намагався стушуватися і на запитання відповідав якомога лаконічніше (Тулуб, В степу.., 1964, 86); Формується трудівник нового типу - людина з високою політичною свідомістю, широким професійним кругозором і майстерністю, глибоким знанням політехнічних основ сучасного виробництва (Ком. Укр., 6, 1975, 61).
6. род. а. Людина, що відрізняється від інших якимись характерними особливостями (у зовнішності, поведінці, напрямі думок і т. ін.). Учителів і в Богуславі і в суміжних селах було багато, я охоче знакомився [знайомився] з ними.. Яких тільки типів не надибав я там (Вас., IV, 1960, 35); - Це ви в книгах вичитали? - Ні, розмовляв з найстарішими людьми села.. Надзвичайно самобутні є типи. А скільки життя, живої історії збереглося в їхній пам'яті! В книжках не знайдеш такого... (Стельмах, І, 1962, 275); - Тут один мій давній приятель повернувся. Цікавий тип. Я тебе з ним познайомлю (Дор., Не повтори.., 1968, 188); // розм. Хтось, невідома людина; індивід. Озброєний тип зупинив хлопців, вимагаючи від них документи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 275); Розштовхуючи ліктями натовп, до хлопців підходив той самий тип, що наймав їх сьогодні на роботу (Кол., Терен.., 1959, 211); // зневажл. Людина з дивними або негативними рисами. - Товариші, - похмуро сказав Сагайда, звертаючись до бійців. - Гляньте на цього типа. Це - дезертир. Да, да, ти ще з нами, але ти вже дезертир і зрадник (Гончар, III, 1959, 148); - То байдуже, Гнате, - озвався Заруба. - Така в нас робота, нічого не вдієш.. От коли б цих типів менше було, Перегуд... (Кучер, Трудна любов, 1960, 266).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тип | типи |
Родовий | типу | типів |
Давальний | типові, типу | типам |
Знахідний | тип | типи |
Орудний | типом | типами |
Місцевий | на/у типі | на/у типах |
Кличний | типе | типи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тип | типи |
Родовий | типа | типів |
Давальний | типові, типу | типам |
Знахідний | типа | типів |
Орудний | типом | типами |
Місцевий | на/у типі | на/у типах |
Кличний | типе | типи |
типове
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | типове | типові |
Родовий | типового | типових |
Давальний | типовому | типовим |
Знахідний | типовий | типові |
Орудний | типовим | типовими |
Місцевий | на/у типовому, типовім | на/у типових |
Кличний | типове | типові |
типовий
ТИПОВИЙ, а, е. 1. Який відзначається ознаками, властивими якій-небудь сукупності осіб, явищ, предметів і т. ін. Дружина його, Софія Іванівна, була типова полячка: білява, з сліпучо-білим, наче фарфоровим, обличчям і ніжним рум'янцем (Тулуб, В степу.., 1964, 79); Шофер Микола, маленький, худорлявий, бистроокий чернігівець, типовий поліщук, не може втриматися від сміху (Загреб., Шепіт, 1966, 305); Надворі було сиро і холодно - типові зими на Криворіжжі (Гур., Життя.., 1954, 36); // Яскраво виражений, справжній. - Це типовий істерик! - з научною [науковою] поважністю докинув він (Крим., А. Лаговський, 1905, 51); Коропський район - типове Полісся з бідними піщаними й дерново-підзолистими грунтами (Колг. Укр., 8, 1956, 21).
2. Який часто зустрічається; характерний, звичайний, природний для кого-, чого-небудь. Перед очима розгортався типовий для Угорщини хвилястий степовий ландшафт: вибалки, пагорби, рівнини і знову пасма горбів (Гончар, III, 1959, 218); Мотиви різьби [на коморах] є класично народними і типовими для дерева (Дерев. зодч. Укр., 1949, 25); Типова помилка.
3. Який виявляє загальне в частковому, індивідуальному. Саме життя ставить перед письменником вимогу: людський образ має право на життя тільки тоді, коли він типовий (Смолич, Розм. з чит., 1953, 168); Правдивість зображення типових характерів у типових обставинах, як і правдивість деталей, залишається законом для кожного драматурга, який вважає себе реалістом (Літ. газ., 25.XI 1953, 3); // у знач. ім. типове, вого, с. Те, що є загальним у частковому, індивідуальному; єдність загального та індивідуального в художньому образі. Я маю на увазі обов'язкове для поета уміння підмічати типове в житті, я маю на увазі уміння так розміщувати в творі своїм образи та ідеї, щоб із них в кінці можна було б вивести синтез (Тич., III, 1957, 147); Особливої уваги заслуговує, на нашу думку, естетична природа типового в літературі та мистецтві (Рад. літ-во, 1, 1962, 17).
ТИПОВИЙ, а, е. Який є зразком, стандартом для ряду однорідних явищ, фактів і т. ін.; зразковий. Поряд з вивченням досвіду спорудження жилих будинків для колгоспників за типовими проектами, дуже важливо також узагальнити досвід народного будівництва, тобто будівництва, здійсненого самими колгоспниками, без типових проектів (Жилий буд- колгоспника, 1956, 5); Нині сталися відчутні зміни в містобудуванні. Тепер кожна республіка має свої серії [будинків] - від 5 до 10 типів різних проектів, а всього по Союзу налічується 98 серій типових проектів (Веч. Київ, 15.II 1975, 4); Типова модель; Типовий трудовий договір; // Який відповідає певному типові, зразкові, зроблений за певним зразком, типом; стандартний. - В першу чергу мене цікавлять графіки напруг у типових сифонах периферійних систем каналу (Ле, Міжгір'я, 1953, 13); Типовий районний Палац культури; Типові меблі; // Установлений, прийнятий для всіх установ, підприємств і т. ін. певного роду. Типові норми виробітку й розцінки встановлюють із таким розрахунком, щоб їх можна було застосувати на будь-якій шахті (Техн. нормув.., 1958, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | типовий | типова | типове | типові |
Родовий | типового | типової | типового | типових |
Давальний | типовому | типовій | типовому | типовим |
Знахідний | типовий, типового | типову | типове | типові, типових |
Орудний | типовим | типовою | типовим | типовими |
Місцевий | на/у типовому, типовім | на/у типовій | на/у типовому, типовім | на/у типових |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | типовий | типова | типове | типові |
Родовий | типового | типової | типового | типових |
Давальний | типовому | типовій | типовому | типовим |
Знахідний | типовий, типового | типову | типове | типові, типових |
Орудний | типовим | типовою | типовим | типовими |
Місцевий | на/у типовому, типовім | на/у типовій | на/у типовому, типовім | на/у типових |