харч
ХАРЧ, у, ч . і і, ж. 1. збірн. Те саме, що харчі. 1. В дорогу Григорій узяв чимало всякого харчу, але більше всього тютюну (Довж., І, 1958, 76); Польського війська було більше. В козаків не стало харчі. Почався голод (Н.-Лев., VII, 1966, 26); Пожвавішав Ласун [папуга] тільки влітку, коли я зміг приносити йому різний зелений харч (Сміл., Сашко, 1954, 127); *Образно. - Зелень лугу, блескіт [блискіт] неба - З того радий я; Запах квітів - більш не треба, То - вся харч моя (Граб., І, 1959, 454).
◇ Харч переводити [даремно, дарма і т. ін. ] див. переводити.
2. Те саме, що харчування 1. Поплатив [ріпник] чи не поплатив за харч, відложив чи не відложив що на чорну години, але в шинку, між товаришами, він був пан (Фр., IV, 1950, 8); Він знав, що то найми... «Босий дохід, а голодна харч; зрання води, в полуднє пити, а ввечері бити»,- як каже жартівлива приказка (Коцюб., І, 1955, 104); Пригадую зими: морози великі, а хата холодна, харч убогий, та чад, та брак одежі... (Вас., IV, 1960, 10); Навесні Семен пішов худобу пасти, почав дещо заробляти на харч (Ле, С. Голубар, 1950, 12)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | харч | |
Родовий | харчу, харчі | |
Давальний | харчу, харчеві, харчі | |
Знахідний | харч | |
Орудний | харчем, харчю | |
Місцевий | на/у харчі, харчу | |
Кличний | харчу, харче |