гартований
ГАРТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гартувати. Слава партії сталевій, У боях гартованій. Ми йдемо до комунізму, Міцні та згуртовані (Укр.. думи.., 1955, 393); // у знач. прикм. З передсвіта до вечора, А з вечора до світа Летить стріла коленая. Бряжчить шабля о шеломи, Тріщать списи гартовані (Шевч., II, 1953, 339); * Образно. Здоров будь, рідний краю мій, гартований! Тримайсь, як лев, - ти будеш урятований! (Тич., II, 1957, 166).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гартований | гартована | гартоване | гартовані |
Родовий | гартованого | гартованої | гартованого | гартованих |
Давальний | гартованому | гартованій | гартованому | гартованим |
Знахідний | гартований, гартованого | гартовану | гартоване | гартовані, гартованих |
Орудний | гартованим | гартованою | гартованим | гартованими |
Місцевий | на/у гартованому, гартованім | на/у гартованій | на/у гартованому, гартованім | на/у гартованих |