довершений
ДОВЕРШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до довершити. [Чорний:] Серед огорожі стояв високий стіжок пахучої трави, тільки що вчора накиданий і довершений (Фр., IV, 1950, 421); Образ Дударя [у п'єсі І. Микитенка «Диктатура»] був першим художньо довершеним образом робітника-комуніста в українській радянській драматургії (Рад. літ-во, 4, 1957, 55).
2. у знач. прикм. Якому властива повнота необхідних позитивних якостей; досконалий. Я зразу дивився з великою набожністю на ті «цьоцині» артистичні вправи [малювання скринь].. і любувався довершеними творами (Фр., IV, 1950, 211); Блакитна тихосяйна ніч стояла в своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм (Стельмах, Хліб.., 1959, 487).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | довершений | довершена | довершене | довершені |
Родовий | довершеного | довершеної | довершеного | довершених |
Давальний | довершеному | довершеній | довершеному | довершеним |
Знахідний | довершений, довершеного | довершену | довершене | довершені, довершених |
Орудний | довершеним | довершеною | довершеним | довершеними |
Місцевий | на/у довершеному, довершенім | на/у довершеній | на/у довершеному, довершенім | на/у довершених |