доходжалий
ДОХОДЖАЛИЙ, а, е, діал. 1. Дозріваючий (про рослину). В саду поміж деревами світять боками рівні покоси сухого сіна, над ними посхилялися пругами віти, мов добірним намистом унизані доходжалою садовиною... (Вас., II, 1959, 65); Доходжала городина.
2. Підстаркуватий (про людину). Обидві панни дуже любили Прушинського, вже доходжалого панича, але гарного, здорового й веселого (Н.-Лев., II, 1956, 69); // Стос. до людини, що починає старіти, до немолодої людини (про вік, роки). Доходжалі літа.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | доходжалий | доходжала | доходжале | доходжалі |
Родовий | доходжалого | доходжалої | доходжалого | доходжалих |
Давальний | доходжалому | доходжалій | доходжалому | доходжалим |
Знахідний | доходжалий, доходжалого | доходжалу | доходжале | доходжалі, доходжалих |
Орудний | доходжалим | доходжалою | доходжалим | доходжалими |
Місцевий | на/у доходжалому, доходжалім | на/у доходжалій | на/у доходжалому, доходжалім | на/у доходжалих |