жовтий
ЖОВТИЙ, а, е. 1. Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра - середній між оранжевим і зеленим; який має колір золота, яєчного жовтка, соняшникового суцвіття. Очерет сухий та жовтий Вітер хилить до землі (Граб., І, 1959, 289); Радісно веселили око яскраво-червоні, сині й жовті фарби, в які помальовано передню стіну кожної хати (Смолич, І, 1958. 52); Над головою стояла сива мла, і крізь неї сліпим більмом дивилося жовте сонце (Панч, В дорозі, 1959. 47); // Уживається як постійний епітет до деяких назв. А що дальше спіткається? Буде лихо, буде! Зустрінуться жовті піски І чужії люде (Шевч., І, 1951, 37);//Зблідлий, змарнілий, із жовтим відтінком; худий. Жовте лице батькове, його грізний погляд.. стояли перед його очима (Мирний, І, 1954, 270); // Засохлий, вигорілий, зів'ялий. Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги, і на жовтих пагорбах шумлять гіркий полин, жовті трави, колюче будячиння (Кучер, Чорноморці, 1956, 11); * Образно. Моя любов до цього часу була жовта, неначе листя вмираючої осені (Н.-Лев., IV, 1956, 232).
Жовтий білет див. білет; Жовтий дім, заст. - лікарня для божевільних. - А казали, що його в жовтий дім відправили? (Гончар, Таврія.., 1957, 395); Жовта раса - застаріла назва монголоїдної раси.
2. Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів. Червоні та жовті дикі тюльпани лиснять проти сонця, неначе помальований кришталь (Н.-Лев., III, 1956, 314); В затінку жовтої акації стоїть Софія (Шиян, Гроза.., 1956, 254).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жовтий | жовта | жовте | жовті |
Родовий | жовтого | жовтої | жовтого | жовтих |
Давальний | жовтому | жовтій | жовтому | жовтим |
Знахідний | жовтий, жовтого | жовту | жовте | жовті, жовтих |
Орудний | жовтим | жовтою | жовтим | жовтими |
Місцевий | на/у жовтому, жовтім | на/у жовтій | на/у жовтому, жовтім | на/у жовтих |
жовтіти
ЖОВТІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати, робитися жовтим, набирати жовтого кольору. Заможний чоловік насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині почали жовтіти (Гл., Вибр., 1957, 204); Захід сонця став жовтіти та блі дніти (Мирний, II, 1954, 125); // Починати достигати, дозрівати. Виноград по садах жовтів, наливався (Коцюб., І, 1955, 246); Стручки акації жовтої треба збирати до початку розкривання їх, коли вони жовтіють (Озелен. колг. села, 1955, 99); // В'янути, засихати, вигоряти. Степ жовтів з кожним днем, сонце палило ковиль і полин (Донч., Вибр., 1948, 301); // Ставати, робитися блідим із жовтим відтінком; худнути, марніти. Тепер і обличчя осунулося, почало жовтіти, очі - мерхнути (Мирний, III, 1954, 199); * Образно. Ти [Буковина] три роки у неволі В'яла і жовтіла. Прийшла пора, прийшла воля - Знов зазеленіла (Укр.. думи.., 1955, 512).
@ В очах жовтіє - втрачається здатність добре бачити через важкий фізичний стан. Ївга стоїть, як дерев'яна, труситься, а в очах жовтіє (Кв.-Осн., II, 1956, 273).
2. Виділятися жовтим кольором, жовтизною. Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами (Вовчок, І, 1955, 309); У передранковому тумані жовтіють вогники, і блідий відсвіт їх падає на обличчя рекрутів (Шиян, Гроза.., 1956, 27).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жовтію | жовтіємо |
2 особа | жовтієш | жовтієте |
3 особа | жовтіє | жовтіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жовтітиму | жовтітимемо |
2 особа | жовтітимеш | жовтітимете |
3 особа | жовтітиме | жовтітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | жовтів | жовтіли |
Жіночий рід | жовтіла | |
Середній рід | жовтіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жовтіймо | |
2 особа | жовтій | жовтійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | жовтіючи | |
Минулий час | жовтівши |